Sacred Texts Bible World Bible Index Previous Next
1:1 Павел, покликаний апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Состен брат,
1:2 церкві Божій в Коринтї, осьвяченим в Ісусї Христї, покликаним сьвятим, з усїма, которі призивають імя Господа нашого Ісуса Христа, на всякому місці, у них і в нас:
1:3 благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.
1:4 Дякую Богу моєму всякого часу за вас про благодать Божу, дану вам в Христї Ісусї,
1:5 тим, що у всьому ви збагатились ним у всякім слові і всякім знанню,
1:6 яко ж сьвідченнє Христове утверджено в вас,
1:7 так що ви не маєте недостатку нї в однім даруванню, дожидаючись одкриття Господа нашого Ісуса Христа,
1:8 котрий і утвердить вас до кінця, щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Ісуса Христа.
1:9 Вірен бо Бог, через котрого покликані ви в общеннє Сина Його, Ісуса Хрнста, Господа нашого.
1:10 Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всі, і щоб не було між вами розділення, а щоб були з'єднані в одному розумінню і в одній мислі.
1:11 Звіщено бо менї про вас, браттє моє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини.
1:12 Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я КиФіїн; а я Христів.
1:13 Хиба поділивсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви?
1:14 Дякую Богові, що я нікого з вас не охрестив, тільки Криспа та Гая,
1:15 щоб хто не сказав, що в імя моє я охрестив.
1:16 Хрестив же я й СтеФанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив.
1:17 Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів.
1:18 Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.
1:19 Писано бо: Погублю премудрість премудрих, і розум розумних відкину.
1:20 Де мудрець? де письменник? де дослїджуватель віку сього? Чи не обернув Бог премудрість сьвіта сього в дурощі?
1:21 Коли бо у премудрості Божій не пізнав сьвіт Бога премудростю, то зводив Бог дурощами проповіді спасти віруючих.
1:22 Коли і Жиди ознак доповняють ся, і Греки премудростї шукають,
1:23 ми проповідуємо Христа рознятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі,
1:24 самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість:
1:25 тим що немудре Боже мудріще від людей, а неміцне Боже кріпше людей.
1:26 Спогляньте бо ва покликаннє ваше, браттє, що небагато (між вами) премудрих по тїлу, небагато сильних, небагато благородних;
1:27 ні, немудре сьвіїа вибрав Бог, щоб осоромити премудрих, і безсильне сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити потужне,
1:28 і незначне сьвіту і погорджене вибрав Бог, і те чого нема, щоб те, що є, в нїщо обернути,
1:29 щоб не велсчалось нїяке тїло перед Ним.
1:30 З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм,
1:31 щоб, яко ж писано: Хто хвалить ся, в Господі хвалив ся.
2:1 І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже.
2:2 Бо я надумавсь, не знати нічого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його рознятого.
2:3 І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї.
2:4 І слово мов, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудрості, а в явленню духа і сили,
2:5 щоб віра ваша була не в мудрості людській, а в силі Божій.
2:6 Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князів віка сього, що зникають,
2:7 а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу,
2:8 котрої ніхто з князів віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б.
2:9 Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його.
2:10 Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього досліджує, навіть і глибокостей Божих.
2:11 Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає тільки Дух Божий.
2:12 Ми ж не духа сьвіта прийняли а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога.
2:13 Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи.
2:14 Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати.
2:15 Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся.
2:16 Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його ? Ми ж ум Христів маємо.
3:1 І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї.
3:2 Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні.
3:3 Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тілесні ви й хиба не чоловічим робом ходите?
3:4 Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тілесні ви?
3:5 Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь.
3:6 Я посадив, Аполос поливав, Бог ж зростив.
3:7 Тим то ніщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог.
3:8 Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм труді.
3:9 Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля.
3:10 По благодаті Божій, даній мені, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дпвить ся, як він будує.
3:11 Иншої бо підвалини ніхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос.
3:12 Коли ж хто будує на сій підвалині з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, -
3:13 кожного діло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огні відкриеть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує.
3:14 Коди робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду.
3:15 Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь.
3:16 Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас ?
3:17 Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.
3:18 Нехай ніхто себе не обманює. Коли хто між вами здасть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим.
3:19 Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх.
3:20 І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні.
3:21 Тимже нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше:
3:22 Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше,
3:23 ви ж Христові, а Христос Божий.
4:1 Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих.
4:2 Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним.
4:3 Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; ні, я й сам себе не суджу.
4:4 Бо нічого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог.
4:5 Тимже ні про що перше часу не судіть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тоді похвала, буде кожному від Бога,
4:6 Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, шо написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого.
4:7 Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши?
4:8 Ви вже ситі, вже забагатіли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали!
4:9 Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останніх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям.
4:10 Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні.
4:11 Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуемо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось,
4:12 і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;
4:13 нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всім аж досі.
4:14 Не на сором вам се пишу, а яко дітей моїх любих остерегаю.
4:15 Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив).
4:16 Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми.
4:17 Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господі, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю.
4:18 Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі.
4:19 Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу.
4:20 Не в слові бо царство Боже, а в силї.
4:21 Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности?
5:1 Звідусюди чути, що між вами перелюб, та такий перелюб, про який і між поганами не чувати, щоб хто жінку батька свого має.
5:2 І ви розгордїли, а не лучче б сумувати вам, щоб вилучено з між вас такого, що дїло се робить?
5:3 Я ж бо, небувши між вами тїлом, а бувши духом, уже присудив, яко бувший (між вами), щоб того, хто так робить,
5:4 в імя Господа нашого Ісуса Христа, як зберетесь ви і дух мій силою Господа нашого Ісуса Христа,
5:5 видали такого сатанї на погибель тїла, щоб дух спас ся в день Господа Ісуса.
5:6 Не добре величаннє ваше. Хиба не знаєте, що трохи квасу все місиво заквашує.
5:7 Очистьте ж старий квас, щоб ви були нове місиво, яко ж ви й є безквасні, бо пасха наша, Христос, заколена за нас.
5:8 Тим же сьвяткуймо не в старому квасї, анї в квасі злоби та лукавства, а в опрісноках чистоти і правди.
5:9 Писав я до вас ув одному листї, щоб ви не мішались із перелюбниками,
5:10 та не в загалі з перелюбниками сьвіта сього, або з зажерливими, або хижаками, або ідолослужителями; бо мусїли б хиба з сьвіта сього зійти.
5:11 Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або пяниця, або хижак; з таким і не їсти.
5:12 Чого бо менї й тих судити, що осторонь (вас)? Хиба не тих, що в серединї, ви судите?
5:13 Тих же, що осторонь. Бог судить. То ж вилучте лукавого з між себе.
6:1 Не вже ж із вас хто сьміє, мавши дїло з другим, судитись перед неправедними, а не перед сьвятими?
6:2 Хиба не знаєте, що сьвяті сьвіт судити муть? а коди сьвіт судити меть ся од вас, то хиба ви не достойні найменших річей судити ?
6:3 Хиба не знаєте, що ми ангелів судити мем, а не тількі житейські речі?
6:4 Коли ж маєте судитись про житейські речі, то хоч би упослїджених у церкві беріть за суддів.
6:5 На сором вам глаголю: Хиба нема між вами й одного мудрого, котрий зміг би розсудити між братами своїми?
6:6 Нї, брат з братом судить ся, та ще й перед невірними!
6:7 І се вже зовсім сором вам, що ви судитесь між собою. Чом би вам раднїш кривди не терпіти? чом лучче не терпіти шкоди?
6:8 Нї, ви самі кривдите, та обдираєте, та ще й братів.
6:9 Або хиба не знаєте, що неправедні царства Божого не наслїдять? Не обманюйте себе: нї блудникн, ні ідолослужителї, нї перелюбники, а пещені, нї мужоложники,
6:10 нї злодії, нї зажерливі, нї пяницї, нї злоріки, нї хижаки царства Божого не наслідять.
6:11 А такими з вас деякі були; та ви обмились, та осьвятились, та справдились імям Господа Ісуса і Духом Бога нашого.
6:12 Все менї можна, та не все ко-ристнє; все менї можна, та нічому не дам орудувати мною.
6:13 їжа про черево, й черево про їжу; Бог же те й те зруйнує. Тїло ж не про перелюб, а про Господа, а Господь про тїло.
6:14 Бог же Господа підняв, то й нас підійме силою своєю.
6:15 Хиба не знаєте, що тїла ваші члени Христові? Узявши ж члени Христові, невже зроблю (їх) членами перелюбниці? Нехай не буде!
6:16 Хиба не знаєте, що, хто пригорнеть ся до перелюбницї, той одно (з нею) тїло? Будуть бо, рече, вдвох одно тїло.
6:17 Хто ж пригорнеть ся до Господа, той один (з Ним) дух.
6:18 Утікайте від перелюбу. Усякий гріх, що робить чоловік, осторонь тїла; хто ж робить перелюб, проти свого тїла грішить.
6:19 Хиба не знаєте, що тїло ваше храм Духа сьвятого, що (живе) в вас, котрого маєте від Бога, і ви не свої?
6:20 Ви бо куплені цїною; тим прославляйте Бога в тїлї вашому і в дусі вашому, вони Божі.
7:1 Про що ж ви писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не приставати.
7:2 Та задля (ухилення) перелюбу, кожен свою жінку нехай має, і кожна свого чоловіка нехай має.
7:3 Нехай чоловік оддає жінці, яку треба, любов; так само й жінка чоловікові.
7:4 Жінка над своїм тїлом не має власти, а чоловік; так же само й чоловік над своїм тілом не має власти, а жінка.
7:5 Не вхиляйтесь одно від одного, хиба що по згоді на (який ся) час, щоб пробували в пості та молитві, та й знов докупи сходьтесь, щоб сатана не спокутував вас невдержаннєм вашим.
7:6 Се ж глаголю по дозволу, а не по наказу.
7:7 Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так.
7:8 Глаголю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануть ся, як і я.
7:9 Коли ж не вдержять ся, нехай женять ся; лучче бо женитись, нїж розпалюватись.
7:10 Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучається з чоловіком.
7:11 Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся; та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся.
7:12 Иншим же я глаголю, не Господь: Коли которий брат мав жінку, що де вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпуска її.
7:13 І котора жінка мав чоловіка, ще не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його.
7:14 Осьвячуєть ся бо чоловік неві руючий в жінцї, і осьвячуєть ся жінка невіруюча в чоловікові; ато діти ваші були б нечисті; тепер же сьвяті.
7:15 Коли ж невіруючий розлучаєть ся, нехай розлучаєть ся; не приневолюєть ся бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог;
7:16 Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка? Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш?
7:17 Тільки, як кожному уділив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить. І се всїм церквам наказую.
7:18 Чи хто в обрізанню покликаний, нехай не притворюєть ся. Чи в необрізанню хто покликаний, нехай не обрізуєть ся.
7:19 Обрізаннє нїщо, і необрізаннє ніщо, а хороненнє заповідей Божих.
7:20 Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостаєть ся.
7:21 Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна й вільним стати ся, раднїще (тим) користуй ся.
7:22 Покликаний бо у Господї невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів.
7:23 Цїною ви куплені; не робіть ся невільниками людскими.
7:24 У чому кожен покликаний, браттє, в тому нехай і пробував перед Богом.
7:25 Про дів же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути.
7:26 Думаю, що се добре задля теперішньої нужди, щоб чоловіку так бути.
7:27 Одруживсь єси з жінкою? не шукай розводу. Розвів ся єси з жінкою, не шукай жінки.
7:28 Як же й ожениш ся, (ще) не згрішив єси; як і віддасть ся діва, не згрішила; та горе по тілу мати муть такі; я ж вас щаджу.
7:29 Се ж глаголю, браттє, що час короткий, і щоб ті, хто має жінку, були наче не мають;
7:30 і хто плаче, наче не плачуть; хто радуєть ся, наче не радують ся; хто купує, наче не осягають;
7:31 і хто користуєть ся сим сьвітом, наче не користують ся; переходить бо образ сьвіта сього.
7:32 Я ж хочу, щоб ви не журились. Нежонатий журить ся про Господнє, як угодити Господові;
7:33 жонатий же журить ся про сьвітове, як угодити жінцї.
7:34 Єсть (також) ріжннця між жінкою і дівицею: Незамужня журить ся про Господнє, щоб бути сьвятою тїлом і духом; а замужня журить ся про сьвітове, як угодити мужові.
7:35 Се ж вам на користь вашу глаголю, не щоб вам накинути сїло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання.
7:36 Коли ж хто думав, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж.
7:37 Которий стоїть твердо в серці, не маючи примусу, та мав власть над своєю волею, і розсудив так у серцї своїм, щоб держати дівицю свою, добре робить.
7:38 Тим же хто віддає заміж, добре робить; а хто не віддає, лучче робить.
7:39 Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господї.
7:40 Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй радї; думаю ж, що й я маю Духа Божого.
8:1 Шо ж до ідолських посьвятів, знаємо, що всї знанне маємо. Знаннє ж надимає, а любов вбудовує.
8:2 Коли ж хто думає, що він знає що, то ніколи ще нїчого не знає, як треба знати.
8:3 Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від Него.
8:4 Що ж до їди посьвятів ідолських, знаємо, що ідоли нїщо в сьвітї, і що нема иніпого Бога, тільки один.
8:5 Бо хоч і в так звані боги, чи то на небі, чи то на землї (як многі боги і многі пани);
8:6 та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через Котрого усе (стало ся), і ми через Него.
8:7 Нї, не у всіх знанне; деякі з совістю ідолською аж досї, яко посьвят ідолський їдять; і совість їх, бувщц недужою, сквернить ся.
8:8 Їжа ж нас не поставляє перед Богом; бо анї луччі ми, коли їмо, анї гірші, коли не їмо.
8:9 Гледїть же, щоб ніколи ся ваша власть не була спотиканнєм (людям) недужим.
8:10 Бо коли хто побачить тебе, що маючи знаннє, (за столом) сидищ у ідолському храмі, то чи совість його, яко недужого, не збудуєть ся, щоб їсти посьвяти ідолські?
8:11 І погибне через твоє знаннє недужий брат, за котрого Христос умер.
8:12 Грішачи ж так проти братів та вражаючи їх недужу совість, ви грішите проти Христа.
8:13 Тим же, коли їжа блазнить брата мого, не їсти му мясива до віку, щоб не блазнити брата мого.
9:1 Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї?
9:2 Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї.
9:3 Оце моя відповідь тим, хто судить мене.
9:4 Хиба ми не маємо власти їсти і пити?
9:5 Хиба не маємо власти сестру-жінку водити, як инші апостоли, й брати Господнї, і Кифа?
9:6 Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити?
9:7 Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть?
9:8 Хиба се я глаголю яко чоловік? чи не говорить сього й закон ?
9:9 Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог?
9:10 чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надії мусить ратай орати, і хто молотить, (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання.
9:11 Коли ми духовне сїяли вам, то чи велика річ, коли ми тілесне ваше жати мем?
9:12 коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як не будь благовістя Христового.
9:13 Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають.
9:14 Так і Господь повелів тим, хто проповідує благовісте, з благовістя жити.
9:15 Я ж нічим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче мені вмерти, нїж щоб хто славу мою знівечив.
9:16 Коли бо благовіствую, нема мені слави, примус бо на менї лежить, і горе мені, коли не благовіствую!
9:17 Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї.
9:18 За що ж мені нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовісте Христове, так щоб не надуживати моєї властїв благовістю.
9:19 Бувши бо вільний від усїх (не підневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати:
9:20 Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати;
9:21 беззаконним - як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних;
9:22 недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти.
9:23 Се ж роблю задля благовістя, щоб бути спільником у йому.
9:24 Хиба не знаєте, що ті, що на гонах біжять, усї біжять, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли.
9:25 Кожен же, хто бореть ся, від усього вдержуєть ся. Ті ж, щоб тлїнний вінець прийняти, а ми нетлїнний.
9:26 Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повіттє
9:26 бючи.
9:27 А морю тіло мов і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому инодї не бути нікчемним.
10:1 Не хочу ж, браттє, щоб ви не знали, що отці наші всі під хмарою були, і всі через море переходили;
10:2 і всї в Мойсея хрестили ся в хмарі і в морі;
10:3 і всі ту саму їжу духовну їли;
10:4 і всї той самий напиток духовний пили; бо пили з духовної скелї, що йшла за ними, скеля ж була Христос
10:5 Та многих з них не вподобав Бог, бо поражені були в пустині.
10:6 Се ж стало ся нам прикладом, щоб не бажали лихого, яко ж і вони бажали.
10:7 Анї ідослужителями не робіть ся, яко ж деякі з них, яко ж писано: Посідали люде їсти й пити і встали грати.
10:8 Анї робім перелюбу, як деякі з них робили, та й полягло їх за один день двайпять три тисячі.
10:9 Анї спокутуймо Христа, яко ак деякі з тих спокутували, та й погинули від гадюк.
10:10 Анї нарекаймо, яко ж деякі з них нарекали, та й погинули від губителя.
10:11 Усе ж се прикладами стало ся їм, прописано ж на науку нашу, на котрих конець віку прийшов.
10:12 Тимже, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав.
10:13 Не яка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш, нїж що здолїєте (знести); а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здолїли знести.
10:14 Тим, любі моі, втікайте від ідолського служення.
10:15 Яко мудрим глаголю; судіть, що я глаголю:
10:16 Чаша благословення, котру благословляємо, хиба не єсть общенне крови Христової? хлїб, що переломлюємо, хиба не єсть общеннє тїла Христового?
10:17 Бо один хлїб, одно тїло ми многі; всї бо від одного хлїба причащаємось.
10:18 Погляньте на Ізраїля по тїлу; хиба ті, що їдять посьвяти, не спільники жертівнї?
10:19 що ж я кажу? що ідол що-небудь єсть? або посьвят ідолський що-небудь всть?
10:20 Нї, а що посьвячують погане, бісам посьвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів.
10:21 Не можете чашу Господню пити і чашу бісовську, не можете трапезї Господнїй причащати ся і трапезї бісовській.
10:22 Чи нам же роздражати Господа? хиба ми дужчі Його?
10:23 Все менї можна, та не все на користь; все мені можна, та не все збудовує.
10:24 Нїхто свого нехай не шукає, а кожен (того) що другого.
10:25 Все, що на торгу продасть ся, їжте, нїчого не сумнячись задля совісти.
10:26 Бо Господня земля і повня її.
10:27 Коли ж хто з невірних запрошує вас і схочете пійти, то все поставлене перед вами їжте, нічого не сумнячись задля совісти.
10:28 Коли ж хто вам скаже: Се ідолський посьвят, тодї не їжте задля того, хто вам сказав, і задля совісти; бо Господня земля і повня її.
10:29 Про совість же я кажу, не про свою, а про другого; чого бо вілність моя судити маеть ся від совісти другого?
10:30 Коли ж я благодаттю причащаю ся, на що мені хулу приймати (за те), за що дякую?
10:31 Оце ж, чи то їсте, чи пете, чи що инше робите, все на славу Божу робіть.
10:32 Не будьте спотиканнєм нї Жидам, нї Грекам, нї церкві Божій,
10:33 яко ж і я у всьому всїм годжу, не своєї шукаючи користи, а користи многих, щоб спасли ся.
11:1 Будьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів.
11:2 Хвалю ж вас, браттє, що все моє памятаєте і, яко ж я передав вам, перекази держите.
11:3 Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінці чоловік, голова ж Христу - Бог.
11:4 Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою.
11:5 Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена.
11:6 Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся; коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся.
11:7 Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою.
11:8 Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка.
11:9 І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка.
11:10 Тим і мусить жінка знак власті мати на голові ради ангелів.
11:11 Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї.
11:12 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога.
11:13 Самі між собою судїть: чи личить жінці непокритій молитись Богу?
11:14 Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік мав довге волоссє, то сором йому?
11:15 Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано.
11:16 Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі.
11:17 Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь.
11:18 Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.
11:19 Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.
11:20 Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти.
11:21 Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий ж впиваєть ся.
11:22 Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю.
11:23 Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб,
11:24 і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тіло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин.
11:25 Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин.
11:26 Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки
11:26 прийде.
11:27 Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої.
11:28 Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє.
11:29 Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тіло Господнє.
11:30 Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволі.
11:31 Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.
11:32 Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.
11:33 Тимже, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте.
11:34 Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.
12:1 Про духовне ж браттє, не хочу, щоб ви не знали.
12:2 Ви знаєте, що як були ви поганами, то до ідолів безголосих воджено вас, мов ведених.
12:3 Тим кажу вам, що нїхто, Духом Божим глаголючи, не проклинає Ісуса, і нїхто не може назвати Господа Ісуса, як тільки Духом сьвятим.
12:4 Між даруваннями в ріжниця, Дух же той самий.
12:5 І ріжниця між служеннями, а той самий Господь.
12:6 І ріжниця між роботами, один же Бог, що робить усе у всіх.
12:7 Кожному ж дасть ся явленне Духа на користь.
12:8 Тому бо Духом дасть ся слово премудрости, другому слово знання тим же Духом;
12:9 иншому ж віра тим же Духом; иншому ж дарування сцїлення тим же Духом;
12:10 иншому ж робленнє чудес; иншому ж пророкуваннє; иншому розпізнаванне духів; иншому ж усякі мови; иншому виклади мів (язиків).
12:11 Все ж се дїйствує один і той же Дух, уділяючи кожному, яко ж хоче.
12:12 Як бо тіло одно, а членів має багато, всі ж члени одного тїла, хоч багато їх, а одно тїло, так і Христос.
12:13 Бо одним Дихом усї ми в одно тїло хрестились, чи то Жиди, чи Греки, чи невільники, чи вільні, і всі одним Духом напоєнї.
12:14 До тїло не єсть один член, а многі.
12:15 Коли скаже нога: я не рука, от же я не від тїла, то хиба через се не єсть від тїла?
12:16 І коли скаже ухо: я не око, то ж я не від тїла, то хиба через те не єсть від тїла?
12:17 Коли б усе тїло (було) око, де ж (був би) слух? Коли б усе слух, де понюх?
12:18 Та Бог розложив члени кожного по одному з них в тїлї, яко ж схотів.
12:19 Коли ж би все (було) один член, то де (було б) тїло?
12:20 Тепер же багато членів, а тїло одно.
12:21 Не може ж око сказати руці: Не треба мені тебе; або знов голова ногам: Не треба мені вас.
12:22 Нї, которі члени тїла здають ся слабшими, ті тим більше потрібні;
12:23 і которі здають ся нам неповажнїшими в тїлї, тим більше чести додаємо, і менше чесні наші (члени) більшу окрасу приймають.
12:24 Звичайним бо нашим того не треба. Та Бог зложив тїло, давши більшу честь послїднїйшому,
12:25 щоб не було розділення в тїлї, а щоб члени однаково один про одного дбали.
12:26 І коли терпить один член, терплять з ним усі члени; а коли славить ся один член, радують ся з ним усї члени.
12:27 Ви ж тїло Христове і члени від части (з особна).
12:28 І инших поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителів, потім сили, а там даровання, сцїлення, помагання, порядкування, всякі мови.
12:29 Хиба всї апостоли? хиба всі пророки? хиба всї учителі? хиба всї сили?
12:30 хиба всї мають дарованнє сцїлення? хиба вони всї глаголють мовами? хиба всї викладають?
12:31 Жадайте ж дарувань луччих, і я покажу вам ще кращу дорогу.
13:1 Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.
13:2 Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.
13:3 І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того).
13:4 Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся,
13:5 не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого;
13:6 не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою;
13:7 все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.
13:8 Любов ніколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.
13:9 Бо від части знаємо і від части пророкуємо.
13:10 Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне.
13:11 Як був я малоліток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малоліток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче.
13:12 Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадці, тоді ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тоді ж пізнаю, яко ж і я познаний.
13:13 Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.
14:1 Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати.
14:2 Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує
14:2 його; а духом він говорить тайне.
14:3 Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє.
14:4 Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує.
14:5 Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, ніж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла.
14:6 Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою?
14:7 Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї.
14:8 Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою?
14:9 Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете.
14:10 Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і ні одно з них без голосу.
14:11 Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї.
14:12 Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатіли ними на збудованне церкві.
14:13 Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати.
14:14 Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розумінне ж моє без'овочне.
14:15 Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм.
14:16 Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невче-ного, скаже
14:16 на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш.
14:17 Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся.
14:18 Дякую Богу моєму, що я більш усіх вас говорю мовами.
14:19 Тільки ж у церкві лучче мені пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою.
14:20 Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними.
14:21 В законї писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь.
14:22 Тимже язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим.
14:23 Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всі чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте?
14:24 Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усіх суджений.
14:25 І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справді з вами Бог.
14:26 Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкритте має, виясненнє має, - усе на збудованнє нехай буде.
14:27 Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює.
14:28 Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові.
14:29 Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують.
14:30 Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить.
14:31 Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всі утішались.
14:32 І духи пророцькі пророкам корять ся.
14:33 Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всіх церквах у сьвятих.
14:34 Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе.
14:35 Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити.
14:36 Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло?
14:37 Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповіді Господні.
14:38 Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє.
14:39 Тимже, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть.
14:40 Усе нехай поважно та до ладу робить ся.
15:1 Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,
15:2 котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.
15:3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,
15:4 і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,
15:5 і що явив ся Кифі, а опісля дванайцятьом.
15:6 Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досі, инші ж і впокоїлись,
15:7 Після того явив ся Якову, а потім усім апостолам.
15:8 На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.
15:9 Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.
15:10 Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.
15:11 Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.
15:12 Коли ж про Христа проповідуеть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?
15:13 Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;
15:14 коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.
15:15 І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога; що воскресив Христа, котрого не воскресив, - коли мертві не встають.
15:16 Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.
15:17 А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших
15:18 Тоді й померші в Христї погибли.
15:19 Коли тільки в сьому житті вповаємо на Христа, то окаяннїшї (нещасливійші) ми всіх людей.
15:20 Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.
15:21 Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й вос-кресенне з мертвих.
15:22 Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христї всі оживають.
15:23 Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приході Його.
15:24 Тоді (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.
15:25 Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.
15:26 Останній ворог зруйнуєть ся - смерть.
15:27 Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.
15:28 Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.
15:29 Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсім мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?
15:30 Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?
15:31 Що-дня вмираю; так (по правді нехай буде) мені ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господі нашому.
15:32 Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в ЄФесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.
15:33 Не обманюйте себе: ледачі бесіди псують добрі звичаї.
15:34 Протверезїть ся праведно та не грішить; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.
15:35 Та хто-небудь скаже: Як у стануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?
15:36 Безумний! що ти сієш, не оживе, коли не вмре.
15:37 І що сїєш, не тіло будуче сієш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.
15:38 Бог же дає йому тіло, яке схоче, і кожному насїнню своє тіло.
15:39 Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.
15:40 (Єсть) і тіла небесні й тіла земні, та инша слава небесних, а инша земних.
15:41 Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.
15:42 Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлінню.
15:43 Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.
15:44 Сїєть ся тїло душевне, устає тіло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.
15:45 Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останній Адам духом животворящим.
15:46 Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.
15:47 Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.
15:48 Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
15:49 І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.
15:50 Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїнне незотлїння не наслїдить.
15:51 Ось тайну вам глаголю: Всі нї впокоїмось, всі ж перемінимось.
15:52 У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.
15:53 Треба бо тлінному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмерте.
15:54 Як же тлінне се одягнеть ся в нетлїнне і смертне се одягнеть ся в без-смертє, тоді станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.
15:55 Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?
15:56 Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон.
15:57 Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.
15:58 Тимже, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючисі у дїлї Господньому завсїди, знаючи що праця ваша не марна перед Господем.
16:1 Про милостиню ж для сьвятих, як я розпорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть.
16:2 Первого дня в тижні нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся, щоб не тоді, як прийду, складку робити.
16:3 Як же прийду, то которих ви ухвалите, тих пішлю з листами віднести дар ваш у Єрусалим.
16:4 Коли ж буде достойно, щоб і мені йти, зо мною пійдуть.
16:5 Прийду ж до вас, як Македонию перейду (Македонию бо проходжу).
16:6 У вас же може загаюсь, або й зазимую, щоб ви провели мене, куди я дійду.
16:7 Не хочу бо вас тепер переходом бачити; маю ж надію, якийсь час пробути в вас, коли Господь дозволить.
16:8 Пробуду ж у Єфесї до пятидесятницї.
16:9 Двері бо великі й широкі відчинились мені, і багато (в мене) противників.
16:10 Як же прийде Тимотей, гледїть, щоб без страху був у вас; дїло бо Господнє робить, яко ж і я.
16:11 То нехай нїхто ним не гордує, а випроводіть його з упокоєм, щоб прийшов до мене; жду бо його з браттєм.
16:12 Що ж до Аполоса брата, то вельми просив я його, щоб прийшов до вас з браттєм; та зовсім не було волї в него, щоб прийти тепер, прийде ж, як мати ме догідний час.
16:13 Пильнуйте, стійте в вірі, мужайтесь і утверджуйтесь.
16:14 Все вам нехай в любові дїєть ся.
16:15 Благаю ж вас, браттє (ви знаєте семю Стефанову, що вона первоплід Ахайський, і що на служеннє сьвятим оддали себе),
16:16 щоб і ви корились таким і кожному, хто помагає нам і працює.
16:17 Зрадів же я приходом Стефановим і Фортунатовим і Ахаїковим; бо недостачу вашу вони сповнили.
16:18 Заспокоїли бо мій дух й ваш; пізнавайте ж оце таких.
16:19 Витають вас Церкви Азийські. Витають вас у Господі много Аквила і Прискила з домашньою їх церквою.
16:20 Витають вас усї брати. Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим.
16:21 Витаннє моєю рукою Павловою.
16:22 Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклят, маран ата!
16:23 Благодать Господа Ісуса Христа з вами.
16:24 Любов моя з усіма вами у Христї Ісусї. Амінь.