Sacred Texts Bible World Bible Index Previous Next
1:1 Упочинї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово.
1:2 Воно було в починї у Бога.
1:3 Все Ним стало ся; і без Него не стало ся нїщо, що стало ся.
1:4 У Йому життє було: й життв було сьвітлом людям.
1:5 І сьвітло у темряві сьвітить, і темрява Його не обняла.
1:6 Був чоловік посланий від Бога, ймя йому Йоан.
1:7 Сей прийшов на сьвідкуванне, щоб сьвідкувати про сьвітло, щоб усї вірували через него.
1:8 Не був він сьвітло, а щоб сьвідкувати про сьвітло.
1:9 Було сьвітло правдиве, що просьвічує кожного чоловіка, що приходить на сьвіт.
1:10 На сьвітї був, і сьвіт Ним настав, і сьвіт Його не пізнав.
1:11 У своє прийшов, і свої не прийняли Його.
1:12 Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його:
1:13 що не від крові, нї від хотіння тілесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся.
1:14 І Слово тїлом стало ся, і пробувало між нами (й бачили ми славу Його, славу, яко Єдинородного від Отця), повне благодати і правди.
1:15 Йоан сьвідкує про Него, й покликував, глаголючи: Се той, про кого казав я: За мною грядущий поперед мене був; бо перш мене був.
1:16 І з повноти Його ми всї прийняли й благодать за благодать.
1:17 Бо закон через Мойсея даний був; благодать і правда через Ісуса Христа стала ся.
1:18 Бога ніхто не бачив ніколи; единородний Син, що в лонї Отця, той вияснив.
1:19 І се сьвідченнє Йоанове, як післали Жиди з Єрусалиму священиків та левитів, щоб спитали Його: Хто ти єси?
1:20 І визнав, і не відпер ся; а визвав: Що я не Христос.
1:21 І питали його: Що ж? Ілия єси ти? І рече: Нї. Пророк єси ти? І відказав: Нї.
1:22 Казали ж йому: Хто ж єси? щоб нам одповідь дати тим, що післали нас. Що кажеш про себе?
1:23 Рече: Я голос покликуючого в пустинї: Випростайте дорогу Господню, як глаголав Ісаїя пророк.
1:24 А послані були з Фарисеїв.
1:25 І питали вони його, й казали йому: Чого ж хрестиш, коли ти не Христос, нї їлия, нї пророк.
1:26 Відказав їм Йоан, глаголючи: Я хрещу вас водою; серед вас же стоїть, котрого ви не знаєте:
1:27 се за мною Грядущий, що поперед мене був; котрому я недостоєя розвязати ременя обувя Його.
1:28 Се в Витаварі стало ся, за Йорданом, де Йоан хрестив.
1:29 Назавтра бачить Йоан, що Ісус ійде до него, й рече: Ось Агнець Божий, що бере на себе гріх сьвіта.
1:30 Ое Той, про кого я казав: За мною гряде муж, що поперед мене був, бо перше мене був.
1:31 І я не знав Його, та, щоб явив ся Ізраїлеві, для того прийшов я, хрестячи водою.
1:32 І сьвідкував Йоан, глаголючи: Що бачив я Духа, злинувшого як голуб з неба, і став він над Ним.
1:33 І я не знав Його; та пославший мене хрестити водою, той менї глаголав: На кого побачиш, що Дух злине та стане над Ним, се той, що хрестить Духом сьвятим.
1:34 І бачив я, і сьвідкував, що се є Син Божий.
1:35 Назавтра знов стояв Йоан і два з учеників його;
1:36 і, споглянувши на Ісуса йдучого, рече: ось Агнець Божий.
1:37 І чули його два ученики глаголючого, й пійшли слїдом за Ісусом.
1:38 І обернувшись Ісус та побачивши їх слїдом ідучих, рече їм: Чого шукаєте? Вони ж сказали Йому: Рави (що єсть перекладом: Учителю), де пробуваєш?
1:39 Рече їм: Ідїть і подивіть ся. Пійшли вони, та й бачили, де пробуває, і перебули в Него день той; було ж коло десятої години.
1:40 Один з двох, що чули від Йоана та й пійшли слїдом за ним, був Андрей, брат Симона Петра.
1:41 Він знаходить первий брата свого Симона, й каже йому: Знайшли ми Месию (що єсть перекладом: Христос).
1:42 І привів його до Ісуса. Поглянувши ж на него Ісус, рече: Ти єси Симон, син Йони; ти назвеш ся Кифа (що єсть перекладом: Петр).
1:43 Назавтра хотів Ісус вийти в Галилею і знаходить Филипа, й рече йому: Йди слїдом за мною.
1:44 Був же Филип із Витсаїди, з города Андреєвого та Петрового.
1:45 Знаходить Филип Натанаїла, й каже йому: Про кого писав Мойсей у законї й пророки, знайшли ми, Ісуса, сина Йосифового, що з Назарету.
1:46 І каже Натанаїл до него: 3 Назарету хиба може що добре бути? Каже йому Филип: Іди та й подивись!
1:47 Побачив Ісус Натанаїла, йдучого до Него, й рече про него: Ось справді Ізраїлитянин, що в йому підступу нема.
1:48 Каже Йому Натанаїл: Звідкіля мене знаєш? Озвавсь Ісус і рече йому: Перш нїж Филип покликав тебе, як був єси під смоківницею, бачив я тебе.
1:49 Озвавсь Натанаїл і каже Йому: Рави, Ти єси Син Божий, Ти єси цар Ізраїлїв.
1:50 Озвавсь Ісус і рече йому: Що сказав тобі: Я бачив тебе під смоківницею, то й віруєш? Більше сього бачити меш.
1:51 І рече йому: Істино, істино глаголю вам: Від нині бачити мете небо відкрите, й ангелів Божих, що сходять угору і вниз на Сина чоловічого.
2:1 А третього дня було весїллє в Кані Галилейській; і була мати Ісусова там;
2:2 запрошено ж і Ісуса, й учеників Його на весїллє.
2:3 І, як не ставало вина, каже мати Ісусова до Него: Вина не мають.
2:4 Рече їй Ісус: Що менї й тобі, жено? ще не прийшла година моя.
2:5 Каже Його мати слугам: Що вам скаже, робіть.
2:6 Стояло ж там шість камяних водників про очищеннє Жидівське, що містили відер по два або по три.
2:7 Рече їм Ісус: Поналивайте водники водою. І поналивали їх аж по верх.
2:8 І рече їм: Черпайте тепер, та й несїть до старости. І понесли.
2:9 Як же покоштував староста води, що сталась вином (а не знав, звідкіля, слуги ж знали, що черпали воду), кличе жениха староста,
2:10 і каже йому: Кожен чоловік перш добре вино ставить, а як підопють, тодї гірше; ти ж додержав добре вино аж досі.
2:11 Сей почин ознак вробив Ісус у Канї Галилейській, і показав славу свою; і вірували в Него ученики Його.
2:12 Після сього пійшов у Капернаум, Він і мати Його, й брати Його, й ученики Його; і там пробували небагато днів.
2:13 А була близько пасха у Жидів, і пійшов у Єрусалим Ісус,
2:14 і знайшов у церкві продаючих воли, й вівці, і голуби, й міняльників сидячих.
2:15 І, зробивши джгута [скрутля, плетїнку] з мотузків, повиганяв усїх із церкви, й вівці й воли, а міняльникам порозсипав гроші, і столи поперевертав;
2:16 а тим, що голуби продавали, рече: Візьміть се звідсіля; не робіть дому Отця мого домом торговим.
2:17 Згадали ж ученики Його, що написано: Ревність дому твого з'їла мене.
2:18 Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Що за знак покажеш нам, що се робиш?
2:19 Озвавсь Ісус і рече їм: Зруйнуйте сю церкву, й я за три дні підніму вам її.
2:20 Казали тодї Жиди: Сорок і шість років будовано церкву сю, а Ти в три днї піднімеш її?
2:21 Він же глаголав про церкву тіла свого.
2:22 Як же встав з мертвих, згадали ученики Його, що Він се глаголав їм; і вірували писанню і слову, що глаголав Ісус.
2:23 Як же був у Єрусалимі у пасху на сьвята, многі увірували в імя Його, побачивши чудеса Його, що робив.
2:24 Сам же Ісус не звіряв ся їм, тим що знав усїх:
2:25 бо не треба було Йому, щоб хто сьвідкував про чоловіка, бо Він знав, що було в чоловіку.
3:1 Був же чоловік з Фарисеїв, Никодим імя йому, князь Жидівський.
3:2 Сей прийшов до Ісуса в ночі, і каже Йому: Рави, знаємо, що від Бога прийшов єси учителем; нїхто бо таких ознак не може робити, як Ти робиш, коли не буде Бог з ним.
3:3 Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого.
3:4 Каже до Него Никодим: Як же може чоловік народитись, старим бувши? хиба може в утробу матери своєї знов увійти, і родитись?
3:5 Озвавсь Ісус: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не родить ся од води й Духа, не може ввійти в царство Боже.
3:6 Роджене від тїла - тїло, а роджене від Духа - дух.
3:7 Не дивуй ся, що глаголав тобі: Мусите ви народити ся звиш.
3:8 Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля виходить, і куди йде; так усякий народжений од Духа.
3:9 Озвавсь Никодим і каже Йому: Як може се статись:
3:10 Відказав Ісус і рече йому: Ти єси учитель Ізраїлїв, і сього не знаєш?
3:11 Істино, істино глаголю тобі: Що те, що знаємо, говоримо, й що бачили, сьвідкувмо; а сьвідкування нашого не приймаєте.
3:12 Коли про земне глаголав вам, і не віруєте,- як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте?
3:13 І нїхто не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий, що на небі.
3:14 І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустині, так мусить бути піднятий і Син чоловічий,
3:15 щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічне.
3:16 Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічне.
3:17 Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт.
3:18 Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого.
3:19 Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки.
3:20 Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла щоб не зганено вчинків його.
3:21 Хто ж робить правду, йде до сьвітла, щоб виявились його вчинки бо в Бозї роблені.
3:22 Після сього пійшов Ісус і ученики Його в Юдейську землю; і там пробував з ними, й хрестив.
3:23 Хрестив же й Йоан у Єноні поблизу Салима, бо води було там багато; й приходили, й хрестились.
3:24 Ще бо не вкинуто в темницю Йоана.
3:25 Постало ж змаганнє в учеників Йоанових з Жидами про очишеннє.
3:26 І прийшли вони до Йоана, й казали йому: Рави, той що був з тобою за Йорданом, котрому сьвідкував єси, ось сей хрестить і всї йдуть до Него.
3:27 Озвавсь Йоан і рече: Не може чоловік прийняти нічого, коли не буде дано йому з неба.
3:28 Самі ви менї сьвідкуєте, що я казав: Я не Христос, а що я посланий перед Ним.
3:29 Хто має заручену, той жених; а друг жениха, стоячи й слухаючи його, радощами радуєть ся голосу жениха; ся оце радість моя сповнилась.
3:30 Той мусить рости, я ж малїти.
3:31 Хто звиш гряде, той. над усїма; хто від землї, той від землї, і від землї говорить; хто з неба гряде, той над усїма.
3:32 І що бачив і чув, про те й сьвідкує; і сьвідкування Його нїхто не приймає.
3:33 Хто прийняв сьвідкуваннє Його, той ствердив, що Бог правдивий.
3:34 Кого бо післав Бог, той слова Божі говорить; бо не мірою дає Бог Духа.
3:35 Отець любить Сина, і все дав у руки Йому.
3:36 Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнів Божий пробував на йому.
4:1 Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,
4:2 (хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)
4:3 то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.
4:4 Треба ж було Йому проходити через Самарию.
4:5 Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков ИосиФу, синові своєму.
4:6 Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криниці; було ж коло шестої години.
4:7 Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.
4:8 Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити ті.
4:9 Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.
4:10 Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.
4:11 Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?
4:12 Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.
4:13 Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;
4:14 хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом водії, що тече в житте вічне.
4:15 Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.
4:16 Рече їй Ісус: Іди поклич чоловічка твого, та й приходь сюди.
4:17 Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;
4:18 пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.
4:19 Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єеи Ти.
4:20 Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.
4:21 Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.
4:22 Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасенне від Жидів.
4:23 Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.
4:24 Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.
4:25 Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.
4:26 Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.
4:27 І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?
4:28 Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:
4:29 Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?
4:30 Вийшли ж з города, й прийшли до Него.
4:31 Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.
4:32 Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.
4:33 Казали ж ученики один до одного: Хиба хто приніс Йому їсти?
4:34 Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його діло.
4:35 Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяці, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.
4:36 І приймає жнець плату, й збирає овощ у житте вічне, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.
4:37 Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сіє, а инший, хто жне.
4:38 Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.
4:39 З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав мені все, що зробила.
4:40 Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.
4:41 І багато більше увірувало за слово Його.
4:42 А тій жінці казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справді Спас сьвіту Христос.
4:43 Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.
4:44 Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.
4:45 Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.
4:46 Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.
4:47 Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.
4:48 Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.
4:49 Каже до Него царський: Господи, йди перш, ніж умре дитина моя.
4:50 Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.
4:51 Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.
4:52 Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.
4:53 Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.
4:54 Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.
5:1 Після сього було сьвято Жидівське, і прийшов Ісус у Єрусалим.
5:2 У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейська Ветезда, з пятьма ходниками.
5:3 В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.
5:4 Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.
5:5 Був же там один чоловік, що трийцять і вісім років був у недузї.
5:6 Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?
5:7 Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
5:8 Рече йому Ісус: Устань, візьми постіль твою, та й ходи!
5:9 зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
5:10 І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
5:11 Відказав їм: Хто оздоровив мене, той мені сказав: Візьми постіль твою, та й ходи.
5:12 Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постіль твою, та й ходи?
5:13 Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місці тому.
5:14 Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
5:15 Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
5:16 За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
5:17 Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю.
5:18 За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
5:19 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
5:20 Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались.
5:21 Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе.
5:22 Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,
5:23 щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.
5:24 Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.
5:25 Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.
5:26 Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,
5:27 і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.
5:28 Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,
5:29 і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.
5:30 Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.
5:31 Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.
5:32 Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченне, котре про мене сьвідкує.
5:33 Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правді.
5:34 Я же не від чоловіка сьвідченне приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.
5:35 Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотіли повеселитись на часину еьвітлом його.
5:36 Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті діла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.
5:37 І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;
5:38 і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.
5:39 Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене.
5:40 Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.
5:41 Чести від людей не приймаю.
5:42 Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.
5:43 Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.
5:44 Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте?
5:45 Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.
5:46 Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.
5:47 Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?
6:1 Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського,
6:2 І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
6:3 Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
6:4 Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.
6:5 Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
6:6 Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має роботи.
6:7 Відказав Йому Филип: За двісті денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
6:8 Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
6:9 Є тут хлопець один, що мав пять хлїбів ячних [ячмінних] та дві рибки; тільки що сього на стільки?
6:10 Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місці. Посідали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
6:11 Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотіли.
6:12 Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
6:13 Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
6:14 Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справді пророк, грядущий на сьвіт.
6:15 Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
6:16 Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
6:17 і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
6:18 А море, од великого вітру, що пурхав, піднялось.
6:19 Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближують ся, і полякались.
6:20 Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.
6:21 Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
6:22 Назавтра народ, стоячий по тім боці моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками сво'їми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
6:23 инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хліб, як хвалу оддав Господь;
6:24 побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
6:25 І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
6:26 Відказав Їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
6:27 Трудіть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічне життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.
6:28 Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити діла Божі?
6:29 Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
6:30 Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб виділи ми, та й вірували Тобі? що чиниш?
6:31 Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
6:32 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
6:33 Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, і життє дає сьвітові.
6:34 Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
6:35 Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
6:36 Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
6:37 Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
6:38 Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
6:39 Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нічого, а воскресив його останнього дня.
6:40 Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня.
6:41 Миркали [відказували] тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
6:42 і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й Матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
6:43 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
6:44 Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
6:45 Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
6:46 Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
6:47 Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічне.
6:48 Я хлїб життя.
6:49 Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
6:50 Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
6:51 Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тіло моє, що я дам за життє сьвіту.
6:52 Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тіло їсти?
6:53 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тіла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
6:54 Хто їсть тіло моє і пє мою кров, має життє вічне, і я воскрешу його останнього дня.
6:55 Тїло моє справді єсть їжа, а кров моя справді єсть напиток.
6:56 Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
6:57 Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
6:58 Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.
6:59 Се Він глаголав у школі, навчаючи в Капернаумі.
6:60 Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
6:61 Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
6:62 Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
6:63 Се дух, що оживлює; тіло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
6:64 Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
6:65 І рече: Тим глаголав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
6:66 Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
6:67 Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
6:68 Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам ? у Тебе слова життя вічнього,
6:69 і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
6:70 Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.
6:71 Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.
7:1 І ходив Ісус після сього по Галилеї; не хотів бо по Юдеї ходити, що шукали Його Жиди вбити.
7:2 Було ж близько Жидівське сьвято кучок.
7:3 Казали ж до Него брати Його: Зійди звідсїля, та й іди в Юдею, щоб і ученики Твої виділи діла Твої, що робиш.
7:4 Ніхто бо тайно нїчого не робить, шукаючи сам знаним бути. Коли таке робиш, то покажи себе сьвітові.
7:5 Бо й брати Його не вірували в Него.
7:6 Рече тодї їм Ісус: Пора моя ще не прийшла; ваша ж пора всякого часу готова.
7:7 Не може сьвіт ненавидіти вас, мене ж ненавидить; бо я сьвідкую про него, що діла його лихі.
7:8 Ви йдїть на се сьвято; я ще не пійду на те сьвято, бо пора моя ще не сповнилась.
7:9 Се сказавши їм, зіставсь у Галилеї.
7:10 Як же пійшли брати Його, тодї й Він пійшов на сьвято, не явно, а якби потай.
7:11 Жиди ж шукали Його в сьвято, й казали: Де Він?
7:12 І було багато говірки про Него в народі: инші казали, що Він добрий; инші ж казали: Ні, а зводить народ.
7:13 Та ніхто явно не говорив про Него задля страху перед Жидами.
7:14 Як же було в половинї сьвята, ввійшов Ісус у церкву, та й навчав.
7:15 І дивувались Жиди, кажучи: Як Він писання знає, не вчившись?
7:16 Озвав ся до них Ісус і рече: Моя наука не єсть моя, а Пославшого мене.
7:17 Коли хто хоче волю Його чинити, знати ме про науку, чи від Бога вона, чи я від себе глаголи).
7:18 Хто від себе говорить, слави своєї шукає; хто ж шукає слави Пославшого Його, Той правдивий, і неправди нема в Йому.
7:19 Хиба не Мойсей дав вам закон? а ніхто з вас не чинить закону. Чого шукаєте мене вбити?
7:20 Озвавсь народ і каже: Біса маєш; хто шукає вбити Тебе?
7:21 Відказав Ісус і рече їм: Одно діло зробив я, і всі дивуєтесь.
7:22 Мойсей дав вам обрізаннє (не, що від Мойсея воно, а від батьків); то й у суботу обрізуєте чоловіка.
7:23 Коли обрізаннє приймає чоловік у суботу, щоб не був зламаний закон Мойсеїв, чого на мене ремствуєте, що всього чоловіка уздоровив у суботу?
7:24 Не судіть по виду, а праведний суд судїть.
7:25 Казали тодї деякі з Єрусалимців: Чи не се Той, що шукають убити Його?
7:26 ось явно говорить, і нїчого Йому не кажуть. Чи справді не взнали князі, що Він справді Христос?
7:27 Тільки ж ми Його знаємо, звідкіля Він; Христос же, як прийде, ніхто не знати ме, звідкіля Він.
7:28 Покликне тодї в церкві Ісус, навчаючи й глаголючи: І мене знаєте, й знаєте, звідкіля я! а від себе не прийшов я, єсть же правдивий Пославший мене, котрого ви не знаєте.
7:29 Я ж знаю Його, бо я від Него; й Той мене післав.
7:30 Шукали тодї, щоб схопити Його, та ніхто не зняв на Него руки, бо ще не прийшла година Його.
7:31 Многі ж з народу увірували в Него, й казали: Що, як прийде Христос, чи більші сих ознак робити ме, які Сей зробив?
7:32 Почули Фарисеї, що народ поговорював таке про Него, й післали Фарисеї та архиєреї слуги, щоб схопили Його.
7:33 Рече їм тодї Ісус: Ще малий час я з вами, й пійду до Пославшого мене.
7:34 Шукати мете мене, та й не знайдете; й де я, ви не зможете прийти.
7:35 Казали тодї Жиди між собою: Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не між розсипаних Геленян хоче йти та навчати Геленян?
7:36 Що се за слово, що каже: Шукати мете мене, та й не знайдете? і: Де я, ви не можете прийти?
7:37 В останній же великий день сьвята став Ісус, та й покликнув, глаголючи: Коли хто жаждує, нехай прийде до мене, та й пє.
7:38 Хто вірує в мене, як рече писаннє, ріки води живої з черева його потечуть.
7:39 Се ж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него; ще бо не був (на них) Дух сьвятий, бо Ісус ще не прославив ся.
7:40 Многі ж з народу, почувши се слово, сказали: Се справді пророк,
7:41 инші казали: Чи з Галилеї ж Христу приходити?
7:42 Чи не глаголе ж писаннє, що з насіння Давидового й з Витлеєма села, де був Давид, Христос прийде?
7:43 Тодї повстало роздїленнє в народі через Него.
7:44 Деякі ж з них хотіли схопити Його; тільки ж ніхто не зняв на Него рук.
7:45 Прийшли тодї слуги до архиєреїв та Фарисеїв, і казали їм вони: Чом не привели Його?
7:46 Відказали слуги: Ніколи так не говорив чоловік, як Сей чоловік.
7:47 Відказали тодї їм Фарисеї: Чи й вас не зведено?
7:48 Хиба хто з князїв увірував у Него, або з Фарисеїв?
7:49 А сей народ, що не знає закону, проклятий.
7:50 Каже Никодим до них, котрий приходив у ночі до Него, бувши один з них:
7:51 Чи закон наш судить чоловіка, коли не вислухає його перше й не знає, що робить?
7:52 Озвались вони й казали йому: Чи й ти з Галилеї єси? Пошукай і подивись, що пророк з Галилеї не встає.
7:53 пійшов кожен до дому свого.
8:1 Ісус же пійшов на гору Оливну.
8:2 Вранці ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сівши навчав їх.
8:3 Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посередині,
8:4 кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку.
8:5 В законі ж Мойсей нам звелів таких каменувати; Ти ж що кажеш?
8:6 Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувата Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землі'.
8:7 Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї.
8:8 І, знов, схилившись до долу, писав по землї.
8:9 Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останніх; і воетавсь один Ісус та жінка, стоячи посередині.
8:10 Піднявши ся ж Ісус і нікого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? ніхто тебе не осудив?
8:11 Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.
8:12 Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.
8:13 Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченне Твоє неправдиве.
8:14 Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля а прийшов, і куди йду.
8:15 Ви по тілу судите; я не суджу нікого.
8:16 Коли яс я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й.пославший мене Отець.
8:17 І в законі ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве.
8:18 Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець.
8:19 Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, ні Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б.
8:20 Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і ніхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його.
8:21 Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших
8:21 Куди ж я йду, ви не можете йти.
8:22 Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти?
8:23 І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього.
8:24 Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.
8:25 Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, яв і глалолю вам.
8:26 Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї.
8:27 Не розуміли, що про Отця їм глаголе.
8:28 Рече ж їм Ісус: Як. знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю.
8:29 І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я робото всякого часу, що подобавть ся Йому.
8:30 Як се Він промовляв, многі увірували в Него.
8:31 Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справді ви ученики мої будете,
8:32 і зрозумієте правду, й правда визволить вас.
8:33 Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї ніколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете?
8:34 Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха.
8:35 Невільник же не пробував в дому до віку, Син пробував до віку.
8:36 Коли ж Син визволить вас, справді вільними будете.
8:37 Знаю, що ви насїннв Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас.
8:38 Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите.
8:39 Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.
8:40 Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив.
8:41 Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога.
8:42 Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав.
8:43 Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого.
8:44 Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину; й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її.
8:45 А що я правду глаголю, не віруєте менї.
8:46 Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ас правду глаголю, чому ви не віруєте менї?
8:47 Хто від Бога, слова Божі слу. хав. Тому ви не слухаєте, що ви ве від Бога.
8:48 Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи недобре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш?
8:49 Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене.
8:50 Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить.
8:51 Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік.
8:52 Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік.
8:53 Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш ?
8:54 Відказав Ісус: Коди я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш.
8:55 не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню.
8:56 Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв.
8:57 Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси?
8:58 Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був.
8:59 Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і дійшов так мимо.
9:1 І, йдучи мимо, побачив чоловіка, сліпого зроду.
9:2 І спитали в Него ученики Його, говорячи: Рави, хто згрішив: він, чи родителї його, що слїпим родив ся.
9:3 Відказав Ісус: Нї він не згрішив, нї родителї його, тільки щоб явились дїла Божі на йому.
9:4 Менї треба робити дїла Пославшого мене, поки дня: прийде ніч; тодї нїхто не зможе робити.
9:5 Доки я в сьвітї, я сьвітло сьвітові.
9:6 Се промовивши, плюнув на землю, і зробив грязиво з слини, та й помазав грязивом очі елїпому,
9:7 і рече йому: Іди, вмий ся в купелї Силоамській (що перекладом: Посланий). Пійшов же і вмивсь, та й прийшов видющий.
9:8 Сусїди ж, що видїли його перше, що був слїпий, казали: Чи се не той, що сидїв та просив ?
9:9 Инші казали: Що се той; а другі: Що похожий на него. Він же каже: Що се я.
9:10 Сказали тодї йому: Як відкрились твої очі?
9:11 Відказав він, і каже: Чоловік, званий Ісус, зробив грязиво, й помазав мої очі, і рече менї: Іди до Силоамської купелї та вмий ся. Пійшовши ж і вмившись, прозрів я.
9:12 Сказали тодї йому: Де Він? Каже: Не знаю.
9:13 Приводять його до Фарисеїв, колись слїпого.
9:14 Була ж субота, як грязиво зробив Ісус, і відкрив його очі.
9:15 Знов же питали його Фарисеї, як прозрів. Він же казав їм: Грязиво положив на очі мої, а я вмивсь, та й бачу.
9:16 Казали тодї деякі з Фарисеїв: Сей чоловік не від Бога, бо суботи не хоронить. Инші казали: Яв може чоловік грішний такі ознаки робити? І була незгода між ними.
9:17 Кажуть елїпому знов: Ти що кажеш про Него, що відкрив твої очі? Він же сказав: Що Він пророк.
9:18 Не увірували ж Жиди про него, що слїпим був і прозрів, аж доки покликали родителїв самого прозрівшого.
9:19 І питали їх, кажучи: Чи се син ваш, про котрого ви кажете, що слїпим родив ся? як же тепер бачить?
9:20 Відказали їм родителї його, й казали: Знаємо, що син наш, і що слїпим родив ся;
9:21 як же тепер бачить, не знаємо; або хто відкрив його очі, ми не знаємо. Він зріст має, його спитайте; сам про себе нехай говорить.
9:22 Се казали родителї його, бо боялись Жидів; уже бо постановили Жиди, щоб, коли хто Його визнає Христом, того вилучити із школи.
9:23 Тим родителї його казали: Що зріст має, його питайте.
9:24 Покликали тодї вдруге чоловіка, що був слїпим, і сказали йому: Дай славу Богу; ми знаємо, що чоловік сей грішний.
9:25 Озвав ся ж той, і сказав: Чи грішний, не знаю; одно знаю, що, слїпим бувши, тепер бачу.
9:26 Сказали ж йому знов: Що зробив тобі? як одкрив очі твої?
9:27 Відказав їм: Я сказав вам уже, й ви чули. Чого знов хочете чути? Хиба й ви хочете Його учениками бути?
9:28 Налаяли його тодї, і казали: Ти ученик Його, ми ж Мойсейові ученики.
9:29 Ми знаємо, що Мойсейові глаголав Бог; Сього ж не знаємо, звідкіля Він.
9:30 Озвавсь чоловік, і каже їм: Тим воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля Він, а відкрив очі мої.
9:31 Ми ж знаємо, що грішників Бог не слухав; хто ж побожний та волю Його чинить, того слухав.
9:32 Од віку не чувано, щоб одкрив хто очі зроду слїпому.
9:33 Коли б Сей не був від Бога, не міг би робити нічого.
9:34 Озвались і казали йому: У гріхах ти родивсь увесь, і ти навчаєш нас? Та й вигнали його геть.
9:35 Почув Ісус, що вигнали його геть, і, знайшовши його, сказав йому: Ти віруєш у Сина Божого?
9:36 Озвав ся той, і сказав: Хто Він, Господи, щоб увірував я в Него?
9:37 Рече ж йому Ісус: І видїв єси Його, й хто говорить з тобою, се Він.
9:38 Він же каже: Вірую, Господи, та й поклонивсь Йому.
9:39 І рече Ісус: На суд я в сьвіт сей прийшов, щоб которі не бачять, почали бачити, й щоб которі бачять, слїпими робились.
9:40 І почули се деякі з Фарисеїв, що були з Ним, і казали Йому: То й ми слїпі ?
9:41 Рече їм Ісус: Коли б слїпі були, не мали б гріха; тепер же кажете: Що бачимо; тим гріх ваш остаєть ся.
10:1 Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
10:2 Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
10:3 Тому воротар одчиняв, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
10:4 яв вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
10:5 За чужим же не пійдуть, а втікати муть од него, бо не знають голосу чужих.
10:6 Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
10:7 Тоді знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
10:8 Всі, скільки прийшло їх перше мене, злодії і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
10:9 Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
10:10 Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
10:11 Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
10:12 Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидав вівцї, та й утікав; а вовк хапа їх, і розсипав вівцї.
10:13 Наймит же втїкав, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
10:14 Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
10:15 Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
10:16 І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
10:17 За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
10:18 Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
10:19 Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
10:20 Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
10:21 Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може сліпим очі відкривати?
10:22 Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
10:23 І ходив Ісус до церкві у Соломоновім ходнику.
10:24 Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
10:25 Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
10:26 Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
10:27 Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
10:28 І я житте вічне даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
10:29 Отець мій, що дав мені, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
10:30 Я і Отець одно.
10:31 Брали тодї знов камінне Жиди, щоб каменувати Його.
10:32 Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих діл каменуєте мене?
10:33 Відказали йому Жиди, говорячи: За добре діло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
10:34 Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
10:35 Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє,
10:36 то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулищ, бо сказав: Я Син Божий?
10:37 Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри мені.
10:38 Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
10:39 Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
10:40 та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
10:41 І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан ніякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
10:42 І увірували там многі в Него.
11:1 Був же один, що нездужав Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
11:2 Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
11:3 Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
11:4 Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
11:5 Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.
11:6 Як же почув, що нездужав, тодї зоставсь у тому місці, де був, ще два дні.
11:7 Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
11:8 Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
11:9 Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить удень, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
11:10 Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
11:11 Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.
11:12 Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужав.
11:13 Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
11:14 Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.
11:15 І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходімо до него.
11:16 Рече тодї Тома, на прізвище Близняк, товаришам ученикам: Ходімо й ми, щоб умерти з Ним.
11:17 Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
11:18 Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдееять.
11:19 І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
11:20 Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сиділа в хатї.
11:21 Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був ееи тут, брат мій не вмер би.
11:22 Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дась Тобі Бог.
11:23 Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.
11:24 Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
11:25 Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
11:26 всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?
11:27 Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
11:28 І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
11:29 Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
11:30 Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
11:31 Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
11:32 Мария ж, як прийшла, де був Ісус, й побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
11:33 Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
11:34 і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
11:35 І заплакав Ісус,
11:36 Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!
11:37 Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер ?
11:38 Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
11:39 Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.
11:40 Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
11:41 Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
11:42 Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
11:43 се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
11:44 І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
11:45 Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
11:46 Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
11:47 Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
11:48 Коли оставимо Його так, усї увіруютьв Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
11:49 Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
11:50 і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
11:51 Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
11:52 і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
11:53 3 того ж дня нарадились, щоб убити Його.
11:54 Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустиш, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
11:55 Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
11:56 Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?
11:57 Дали ж і архиереї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.
12:1 Тодї Ісус, шостого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
12:2 Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала. Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
12:3 Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та. й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
12:4 Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
12:5 Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
12:6 Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодій був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
12:7 Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
12:8 Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
12:9 Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
12:10 Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;
12:11 бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
12:12 Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
12:13 побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
12:14 Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
12:15 Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
12:16 Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
12:17 Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лязаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
12:18 Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
12:19 Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
12:20 Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
12:21 Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи : Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
12:22 Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
12:23 Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
12:24 Істино, істино глатолю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
12:25 Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічне життє збереже її.
12:26 Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
12:27 Тепер же душа моя стрівожилась, і що мені казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
12:28 Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тоді голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
12:29 Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
12:30 Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
12:31 Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
12:32 І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
12:33 Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
12:34 Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробу ває по вік: як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий ?
12:35 Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
12:36 Доки сьвігло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
12:37 Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
12:38 щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
12:39 Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
12:40 Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
12:41 Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
12:42 Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
12:43 Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
12:44 Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене. не в мене вірує, а в Пославшого мене.
12:45 І хто видить мене, видить Пославшого мене.
12:46 Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в меие, в темряві не пробував.
12:47 І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
12:48 Хто цураеть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
12:49 Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
12:50 І я знаю, що Його заповідь життє вічне. Що ж промовляю я. яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.
13:1 Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.
13:2 І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,
13:3 знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,
13:4 устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь.
13:5 Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.
13:6 Приводить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої?
13:7 Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля.
13:8 Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною.
13:9 Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову.
13:10 Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї.
13:11 Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.
13:12 Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?
13:13 Ви звете мене Учителем і Господем, і добре кажете, се бо я.
13:14 Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.
13:15 Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.
13:16 Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.
13:17 Коли се знаєте, то блаженні ви, воли робити мете се.
13:18 Не про всіх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.
13:19 Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я,
13:20 Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.
13:21 Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.
13:22 Ззирались тодї між собою ученики, сумніваючись, про кого Він говорить.
13:23 Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.
13:24 Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.
13:25 Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?
13:26 Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.
13:27 А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.
13:28 Сього не зрозумів ніхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.
13:29 Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.
13:30 Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.
13:31 Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.
13:32 Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.
13:33 Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.
13:34 Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.
13:35 По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.
13:36 Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдещ за мною.
13:37 Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу.
13:38 Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.
14:1 Нехай не трівожить ся серце ваше. Віруйте в Бога і в мене віруйте.
14:2 В дому Отця мого осель багато. Коли б ні, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам.
14:3 І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були.
14:4 А куди я йду, знаєте, й дорогу знаєте.
14:5 Каже Йому Тома: Господи, не знаємо, куди йдеш; і як можемо дорогу знати?
14:6 Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.
14:7 Коли б зняли мене, й Отця мого знали б; і від нинї знаєте Його, й виділи Його.
14:8 Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас.
14:9 Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видів мене, видів Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця?
14:10 Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла.
14:11 Віруйте менї, що я в Отцї і Отець у менї; коли ж ні, задля діл самих віруйте менї.
14:12 Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, дїла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робити ме; бо я до Отця мого йду.
14:13 І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Сині.
14:14 Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю.
14:15 Коли любите мене, хороніть заповідї мої.
14:16 І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік,
14:17 Духа правди, котрого сьвіт не може прийняти; бо не видить Його, анї знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде.
14:18 Не зоставлю вас сиротами: прийду до вас.
14:19 Ще трохи, й сьвіт мене більш не видїти ме; ви ж будете видїти мене, бо я живу, й ви жити мете.
14:20 Того дня знати мете, що я в Отцї моїм, і ви в мені, а я в вас.
14:21 Хто має заповіді мої і хоронить їх, той любить мене; хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому.
14:22 Каже Йому Юда, не Іскариоцький: Господи, що воно єсть, що маєш нам обявитись, а не сьвітові?
14:23 Відказав Ісус і рече йому: Коли хто любить мене, слово моє хоронити ме, і Отець мій любити ме його, і до него прийдемо, і оселю в него зробимо.
14:24 Хто не любить мене, словес моїх не хоронить; а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця.
14:25 Се я глаголав вам, у вас пробуваючи.
14:26 Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадав вам усе, що я глаголав вам.
14:27 Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся.
14:28 Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас. Коли б любили мене, зрадїли б, що я сказав: Ійду до Отця; бо Отець мій більший мене.
14:29 І оце глаголав вам, перш нїж тому стати ся, щоб, як станеть ся, увірували.
14:30 Вже більш не говорити му багато з вами, йде бо князь сьвіта сього, й у менї не має нїчого.
14:31 Та, щоб знав сьвіт, що я люблю Отця, і, яко ж заповідав менї Отець, так чиню. Уставайте, ходімо з відсїля.
15:1 Я правдива виноградина, а Отець мій виноградар.
15:2 Кожну вітку в мене, що не родить овощу, відтинає її, а кожну, що родить овощ, обчищує її, щоб більш овощу родила.
15:3 Вже ви чисті через слово, що я глаголав вам.
15:4 Пробувайте в менї, і я в вас. Яко ж вітка не може овощу родити від себе, коли не пробувати ме на виноградині, так анї ви, коли в мені не будете пробувати.
15:5 Я виноградина, ви віттє. Хто пробував в менї, а я в йому, той приносить багато овощу; бо без мене не можете робити нїчого.
15:6 Коли хто не пробував в менї, буде викинутий геть, як вітка, і всохне, й зберуть їх, та й кинуть в огонь, і згорять.
15:7 Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся.
15:8 У сьому прославив ся Отець мій, щоб овощу багато давали ви, й були моїми учениками.
15:9 Яко ж полюбив мене Отець, і я полюбив вас; пробувайте в любові моїй.
15:10 Коли заповіді мої хоронити мете, пробувати мете в любові моїй; я хоронив заповідї Отця мого, й пробуваю в любові Його.
15:11 Се глаголю вам, щоб радощі мої пробували в вас, і щоб радощі ваші сповнились.
15:12 Се заповідь моя: Щоб любили один одного, як я полюбив вас.
15:13 Більшої сієї любови нїхто не має, як щоб хто душу свою положив за другів своїх.
15:14 Ви други мої, коли робити все, що я заповідаю вам.
15:15 Вже більш вас не зву слугами, бо слуга не знає, що робить пан його; вас же назвав я другами, бо все, що чув я від Отця мого, обявив вам.
15:16 Не ви мене вибрали, а я вибрав вас, та й настановив вас, щоб ви йшли і овощ приносили, і овощ ваш пробував; щоб чого просити мете в Отця імям моїм, дав вам.
15:17 Се заповідую вам, щоб любили один одного.
15:18 Коли сьвіт вас ненавидить, знайте, що мене перш вас зненавидів.
15:19 Коли б із сьвіта були, сьвіт своє любив би; як же ви не з сьвіта, а я вибрав вас із сьвіта, тим ненавидить вас сьвіт.
15:20 Згадайте слово, що я сказав вам: Не більший слуга пана свого. Коли мене гонили, і вас гонити муть. Коли моє слово хоронили, і ваше хоронити муть.
15:21 Та се все робити муть вам задля імя мого, бо не знають Пославшого мене.
15:22 Коли б я не прийшов і не глаголав їм, гріха не мали б вони; тепер же вимовки не мають вони за гріх свій.
15:23 Хто мене ненавидить, і Отця мого ненавидить.
15:24 Коли б діл не вробив я в них, яких нїхто инший не робив, гріха не мали б; тепер же виділи й зненавиділи. мене і Отця мого.
15:25 Та щоб справдилось слово, написане в законї їх: Що зненавиділи мене дармо.
15:26 Як же прийде Утїшитель, що я пішлю вам од Отця, Дух правди що від Отця виходить, Той сьвідкувати ме про мене.
15:27 І ви ж сьвідкувати мете: бо від почину ви зо мною.
16:1 Се я глаголав вам, щоб ви не поблазнились.
16:2 Вилучати муть вас із шкіл; ба прийде час, що всякий, хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу
16:3 І се робити муть вам, бо не знали нї Отця, нї мене.
16:4 Та се сказав я вам, щоб, як прийде час, згадали про се, що я глаголав вам; бо з вами був.
16:5 Тепер же йду до Пославшого мене; й нїхто з вас не питає мене: Куди йдеш?
16:6 Та що се сказав я вам, смуток сповнив ваше серце.
16:7 Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов; як бо не дійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю Його до вас.
16:8 А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд:
16:9 за гріх бо не вірують у мене;
16:10 за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене;
16:11 за суд, бо князь сьвіта сього осуджений.
16:12 Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нині.
16:13 Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам.
16:14 Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам.
16:15 Усе, що має Отець, - моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам.
16:16 Трохи, і не будете видїти мене; а знов трохи, і побачите мене; бо я йду до Отця.
16:17 Казали тоді деякі з учеників Його між собою: Що се, що каже нам: Трохи, і не будете видїти мене, а знов трохи, і побачите мене, і: Бо я йду до Отця?
16:18 Казали ж: Що се, що каже: Трохи? Не знаємо, що Він каже.
16:19 Знав же Ісус, що хотіли Його спитати, й рече їм: Про се розпитуєтесь між собою, що я сказав: Трохи, і не будете видїти мене, а знов: трохи, і побачите мене?
16:20 Істино, істино глаголю вам: Що плакати й ридати будете ви, сьвіт же веселитись; ви ж смуткувати мете, та смуток ваш на радощі обернеть ся.
16:21 Жінка як роджае, смуток має, бо прийшла година її; скоро ж уродить дитину, вже не памятає муки з радощів, що народив ся чоловік на сьвіт.
16:22 І ви оце тепер смуток маєте; знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших піхта не візьме од вас.
16:23 І того дня в мене не питати мете. Істино, істино глаголю вам: Що чого нї попросите в Отпя імям моїм, дасть вам.
16:24 Досі не просили ви нїчого в імя моє. Просіть, то й приймете, щоб радість ваша була певна.
16:25 Оце приповістями глаголав вам; та прийде час, що більше вже приповістями не глаголати му вам, а явно про Отця звіщу вам.
16:26 Того дня просити мете в імя моє, і не глаголю вам, що я просити му Отця за вас.
16:27 Сам бо Отець любить вас; бо ви мене полюбили, й увірували, що я від Бога вийшов.
16:28 Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця.
16:29 Кажуть Йому ученики Його: Оттепер явно глаголеш, і приповісти ніякої не кажеш.
16:30 Тепер знаємо, що знавш усе, і не треба, щоб хто питав Тебе. По сьому віруємо, що від Бога вийшов єси.
16:31 Відказав їм Ісус: Тепер віруєте?
16:32 Ось прийде час, і нині прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили; та я не сам, бо Отець зо мною.
16:33 Се глаголав я вам, щоб у менї впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт.
17:1 Се глаголав Ісус, і вняв очі свої на небо, й рече: Отче! прийшла година; прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе.
17:2 Яко ж дав єси Йому власть над усяким тїлом, щоб усїм, що дав єси Йому, дав вічне життє.
17:3 Се ж життє вічне в тому щоб знали Тебе, єдиного справдешного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа.
17:4 Я прославив Тебе на землі: дїло кінчав я, що дав єси менї робити.
17:5 А тепер прослав мене Ти, Отче, у Тебе самого славою, що мав я в Тебе, І перш нїж сьвіту бути.
17:6 Обявив я імя Твоє людям, що дав єси менї з еьвіта. Твої буди вони, а Ти менї їх дав, і слово Твоє хоронили вони.
17:7 Тепер зрозуміли вони, що, скільки дав єси менї, все від Тебе.
17:8 Бо слова, що дав єси менї, дав я їм; і вони прийняли й зрозуміли справді, що від Тебе прийшов я, і увірували, що Ти мене післав.
17:9 Я про них молю, не про сьвіт молю, а про тих, що дав єси менї, бо вони Твої.
17:10 І все моє Твоє, і Твоє моє, і я прославив ся в них.
17:11 І вже більш я не в сьвітї, а сї в сьвітї, і я до Тебе йду. Отче сьвятий, збережи їх в імя Твоє, тих, котрих дав єси менї, щоб були одно, яко ж ми.
17:12 Як був я з ними на сьвітї, я беріг їх в імя Твоє; котрих дав єси менї, стеріг я, і нїхто з них не погиб, тільки Син погибельний, щоб писаннє справдилось.
17:13 Тепер же до Тебе йду, і се глаголю в сьвітї, щоб мали радість мою повну в собі.
17:14 Я дав їм слово Твоє, і сьвіт зненавидів їх, бо вони не з сьвіта, яко ж я не з сьвіта.
17:15 Не молю, щоб узяв їх із сьвіта, а щоб зберіг їх од зла.
17:16 Не з сьвіта вони, яко ж я не з сьвіта.
17:17 Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда.
17:18 Як мене післав єси в сьвіт, і я післав їх у сьвіт.
17:19 І за них я посьвячую себе, щоб і вони були осьвячені правдою.
17:20 Не про сих же тільки молю, а також і про тих, що задля слова їх увірують у мене,
17:21 щоб усї одно були: яко ж Ти, Отче, в менї і я в Тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб сьвіт увірував, що Ти мене післав єси.
17:22 І славу, що дав єси менї, дав я їм, щоб були одно, яко ми одно.
17:23 Я в них і Ти в менї, щоб були звершені в одно, і щоб зрозумів сьвіт, що Ти мене післав єси і полюбив їх, яко ж мене полюбив єси.
17:24 Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де я, і вони були зо мною, щоб видїли славу мою, що дав єси менї; бо полюбив єси мене перш основання сьвіта.
17:25 Отче праведний, і сьвіт Тебе не пізнав, я ж пізнав Тебе, і сї пізнали, що Ти мене післав.
17:26 І я обявпв їм імя Твоє, і обявляти му, щоб любов, якою любив єси мене, в них була, а я в них.
18:1 Се промовивши Ісус, вийшов з учениками своїми за потік Кедрон, де був сад, у котрий ввійшов Він і ученики Його.
18:2 Знав же й Юда, що зрадив Його, се місце, бо почасту збирались там Ісус і ученики Його.
18:3 Тодї Юда, взявши роту та архиєрейських і Фарисейських слуг, приходить туди з лихтарнями, та факлями [смолоскипами], та з зброєю.
18:4 Знаючи ж Ісус усе, що настигає на Него, вийшов і рече Їм: Кого шукаєте?
18:5 Відказали Йому: Ісуса Назорея. Рече їм Ісус: Се я. Стояв же й Юда зрадник Його, з ними.
18:6 Як же сказав їм: Що се я, відступили вони назад, та й попадали на землю.
18:7 Знов же спитав їх: Кого шукаєте? Вони ж сказали: Ісуса Назорея.
18:8 Відказав Ісус: Сказав вам, що се я. Коли ж мене шукаєте, дайте сим відійти.
18:9 Щоб справдилось слово, що промовив: Що которих дав єси менї, не вгубив я з них нїкого.
18:10 Тодї Симон Петр, маючи меч, вийняв його, і вдарив слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве. Було ж імя слузї Малх.
18:11 Рече тодї Ісус Петрови: Вкинь меч твій у похву. Чашу, що дав менї Отець, хиба не пити її?
18:12 Тодї рота, й тисячник, і слуги Жидівські схопили Ісуса, та й звязали Його,
18:13 і повели Його перш до Анни, був бо тестем Каяфі, що був архиєреем того року.
18:14 Був же Каяфа той, що порадив Жидам, що лучче нехай один чоловік умре за людей.
18:15 Пійшов же слїдом за Ісусом Симон Петр та ще другий ученик. Той же ученик був знаний архиєреві, і прийшов з Ісусом у двір архиєрейський.
18:16 Петр же стояв перед дверми знадвору. Вийшов тодї другий ученик, що був знаний архиєреві, і сказав дверницї, і ввела Петра.
18:17 Каже тодї слуга двернипя Петрові: Чи й ти єси з учеників чоловіка сього? Каже той: Нї.
18:18 Стояли ж раби й слуги, що розложили огонь; холодно бо було, та й грілись. Стояв з ними й Петр, і грів ся.
18:19 Тодї.архиєреи спитав Ісуса про учеників Його й про науку Його.
18:20 Відказав йому Ісус: Я глаголав ясно сьвітові; я завсїди учив у школї і в церкві, куди Жиди завсїди сходять ся, і потай не глаголав нїчого.
18:21 Чого мене питаєш? Спитай тих, Що слухали, що я глаголав їм; ось вони знають, що я казав
18:22 Як же Він де промовив, один із слуг, стоячи тут, ударив у лице Ісуса, кажучи: Так відказуєш архиєреві?
18:23 Відказав йому Ісус: Коли недобре сказав я, сьвідкуй про недобре; коли добре, за що мене бєш?
18:24 Післав Його Анна звязаного до Каяфи архиерея.
18:25 Симон же Петр стояв та грів ся. Кажуть тодї йому: Чи й ти з Його учеників? Він же відрік ся і сказав: Нї.
18:26 Каже один із слуг архиерейських, свояк того, котрому відтяв Петр ухо: Чи ж не бачив я тебе в саду з Ним ?
18:27 Знов тодї відрік ся Петр, і зараз пївень запіяв.
18:28 Ведуть тодї Ісуса від Каяфи у претор; був же ранок; і не ввійшли вони в претор, щоб не опоганитись та щоб їсти їм пасху.
18:29 Вийшов тодї Пилат до них, і каже: Яку вину приносите на чоловіка сього?
18:30 Озвались і казали йому: Коли б Він не був лиходій, не віддавали б ми Його тобі.
18:31 Каже тодї їм Пилат: Візьміть ви Його й по закону вашому осудїть Його. Сказали тодї йому Жиди: Нам не годить ся вбивати нїкого.
18:32 Щоб Ісусове слово справдилось, що промовив, означуючи, якою смертю має вмерти.
18:33 Увійшов тодї знов Пилат у претор, і покликав Ісуса, і каже Йому: Ти єси цар Жидівський?
18:34 Відказав йому Ісус: Від себе ти се говориш, чи инші тобі сказали про мене?
18:35 Озвавсь Пилат: Хиба я Жид? Нарід Твій і архиєреї видали менї Тебе. Що зробив єси?
18:36 Відказав Ісус: Царство моє не од сьвіта сього. Коли б од cьвіта сього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсїля.
18:37 Рече тоді Йому Пилат: Так Ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на се родивсь і на се прийшов у сьвіт, щоб сьвідкувати правдї. Кожен, хто від правди, слухає мого голосу.
18:38 Каже Йому Пилат: Що таке правда? І, се сказавши, знов вийшов до Жидів, і каже їм: Нїякої вини не знаходжу я в Йому.
18:39 Єсть же звичай у вас, щоб одного вам відпускав я на пасху. Хочете ж, щоб випустив вам царя Жидівського.
18:40 Закричали тоді вони всї знов, кажучи: Не Сього, а Вараву. Був же Варава розбійник.
19:1 Тодї узяв Пилат Ісуса, та й бив Його.
19:2 А воїни сплівши вінець їз тернини, наділи на голову Йому, і в одежу червону одягли Його,
19:3 і казали: Радуй ся, царю Жидівський! і били Його в лице.
19:4 Вийшов тоді знов Пидат, і каже їм: Ось я виводжу вам Його, щоб знали, що в Йому ніякої вини не знаходжу.
19:5 Вийшов тодї Ісус у терновім вінцї і в червоній одежі. І каже їм Пилат: Ось, чоловік!
19:6 Як же побачили Його архивреї та слуги, то закричали, кажучи: Розпни, розпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть ви Його та й розпнїть; я бо не знаходжу в Йому вини.
19:7 Відказали йому Жиди: Ми закон маємо, і по закону нашому повинен умерти, бо
19:7 себе Сином Божим зробив.
19:8 Як же почув Пилат се слово, то ще більше злякав ся,
19:9 і ввійшов у претор знов, і каже Ісусові: Звідкіля єси Ти? Ісус же одповідї не дав йому.
19:10 Каже тодї Йому Пилат: До мене не говориш? Не знаєш, що власть маю розняти Тебе, і власть маю відпустити Тебе?
19:11 Відказав Ісус: Не мав би єси влаети нїякої надо мною, коли б не було тобі дано звиш. Тим, хто видав мене тобі, більший гріх має.
19:12 3 того часу шукав Пилат одпустити Його; Жиди ж кричали, кажучи: Коли Сього відпустиш, не єеи друг Кесареві. Всякий, хто дарем себе робить, противить ся Кесареві.
19:13 Пилат же, почувши таке слово, вивів Ісуса, та й сїв на судищі, що зване Литостротос, а по єврейски: Гавата.
19:14 Була ж пятниця перед пасхою, коло години ж шестої. І каже Жидам: Ось, Цар ваш!
19:15 Вони ж закричали: Візьми, візьми розпни Його! Каже їм Пилат: Царя вашого розпну? Відказали архиєреї: Не маємо царя, тільки Кесаря.
19:16 Тодї ж видав їм Його, щоб розпяли. Узяли ж Ісуса, та й повели.
19:17 І, несучи хрест свій, вийшов Він на врочище (місце) Черепове, що зветь ся по єврейськи Голгота.
19:18 Там розпяли Його, а з Ним инших двох, по сей і по той бік, посередині ж Ісуса.
19:19 Написав же і надпись Пилат, та й виставив на хресті; було ж написано: Ісус Назорей, Цар Жидівський.
19:20 Сю ж надпись многі читали з Жидів; бо поблизу города було місце, де розпято Ісуса; а було написане по єврейськи, по грецьки і по римськи.
19:21 Казали тодї Пилатові архиєрсї Жидівські: Не пиши: Цар Жидівський, а що Він казав: Я цар Жидівський.
19:22 Відказав Пилат: Що написав, написав.
19:23 Тодї воїни, рознявши Ісуса, взяли одежу Його, й зробили з неї чотири частї, кожному воїнові часть, і хитон [намітку]; був же хитон не сшиваний, а ввесь од верху тканий.
19:24 Сказали тодї між собою: Не дерімо його, а киньмо жереб на него, чий буде. Щоб справдилось писаннє, що глаголе: Поділили одежу мою собі, і на мов платтв кидали жереб. То воїни се й зробили.
19:25 Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдадина.
19:26 Ісус же, побачивши матір і ученика стоячого коло неї, котрого любив, рече до матери своєї: Жено, ось син твій.
19:27 Опісля рече ученику: Оть, мати твоя. І з тієї години узяв її ученик до себе.
19:28 Після сього, знаючи Ісус, що все вже звершилось, щоб справдилось писаннє, рече: Жаждую.
19:29 Стояла ж посудина повна оцту, вони ж, напоївши губку оцтом і на тростину настромивши, піднесли Йому до уст.
19:30 Скушавши ж оцту Ісус, рече: Звершилось; і, схиливши голову, віддав духа.
19:31 Жиди ж, щоб не зоставались на хрестах тїла в суботу (був бо великий день тієї суботи), благали Пилата, щоб поперебивали їм гомілки, та й поздіймали.
19:32 Прийшли тодї воїни, й первому поломили ноги, й другому рознятому з Ним.
19:33 До Ісуса ж прийшовши, як побачили Його вже мертвого, не перебили Йому ніг;
19:34 а один з воїнів проколов Йому списом бік, і зараз вийшла кров і вода.
19:35 І той, що бачив се, засьвідкував, і правдиве сьвідченнє його; і знає він, що говорить правду, щоб ви вірували.
19:36 Сталось бо се, щоб писаннє справдилось: Кість Його не буде переломлена.
19:37 І знов инше пиеаннв рече: Дивити муть ся на Того, кого прокололи.
19:38 Після ж сього благав Пилата Йосиф з Ариматеї (бувши учеником Ісусовим, потайним же задля страху Жидівського), щоб зняти тїло Ісусове; й дозволив Пилат. Прийшов тодї і взяв тїло Ісусове.
19:39 Прийшов же й Никодим, що приходив перше до Ісуса в ночі, принїсши змішаної смирни й алое фунтів із сотню.
19:40 Взяли тодї тїло Ісусове, і обгорнули полотном з пахощами, як се звичай у Жидів ховати.
19:41 Був же на місцї, де рознято Його, сад, а в саду новий гріб, в котрому ніколи нікого не положено.
19:42 Там оце положили Ісуса задля пятницї Жидівської; бо поблизу був гріб.
20:1 Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранці, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу.
20:2 Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його.
20:3 Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу.
20:4 Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу.
20:5 І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов.
20:6 Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно,
20:7 а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї.
20:8 Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував.
20:9 Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути.
20:10 Пійптли ж тодї ученики знов до себе.
20:11 Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб,
20:12 і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове.
20:13 І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його.
20:14 І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус.
20:15 Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже.Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи мені, де Його положив, і я Його візьму.
20:16 Рече їй Ісус: Марие. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю.
20:17 Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого.
20:18 Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.
20:19 Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам.
20:20 І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тоді ученики, побачивши Господа.
20:21 Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас.
20:22 І, се промовивши, дихнув, і рече їм: Прийміть Духа сьвятого.
20:23 Кому відпустите гріхи, відпустять ся їм; кому задержите, задержить ся.
20:24 Тома ж, один з дванайцяти, на прізвище Близняк, не був з ними, як прийшов Ісус.
20:25 Сказали йому другі ученики: Ми видїли Господа. Він же сказав їм: Коли не побачу на руках Його рани од гвіздя, і не вложу руки моєї в бік Його, не пійму віри.
20:26 А по восьми днях знов були в середині ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам.
20:27 Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, івложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний.
20:28 І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій.
20:29 Рече йому Ісус: Що видів веи мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не виділи, та й вірували.
20:30 Багато ж инших ознак робив Ісус перед учениками своїми, що не написані в книзї сїй.
20:31 Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.
21:1 Після сього явив ся знов Ісус ученикам на морі Тивериядському; явив ся ж так.
21:2 Були в купі Симон Петр та Тома, на прізвище Близняк, та Натанаїл із Кани Галилейської, та сини Зеведеєві, та инших учеників Його двоє.
21:3 Каже їм Симон Петр: Пійду рибиловити. Кажуть вони йому: Пійдемо й ми з тобою. Вийшли та й улїзли зараз у човен; та не піймали тієї ночі нїчого.
21:4 Як же настав уже ранок, стояв Ісус на березї; та не знали ученики що се був Ісус.
21:5 Рече тоді їм Ісус: Дїти; чи маєте що їсти? Відказали Йому: Нї.
21:6 Він же рече їм: Закиньте невода з правого боку човна, то й знайдете. Закинули ж, і вже не здолїли його витягти задля множества риби.
21:7 Каже тоді ученик той, котрого любив Ісус, Петрові: Се Господь. Симон же Петр, почувши, що се Господь, підперезавсь (був бо нагий), та й кинувсь у море.
21:8 Инші ж ученики човником приплили (бо недалеко були від землі, а локот на двісті), тягнучи невода з рибою.
21:9 Скоро вийшли на землю, бачять розложений жар, а на йому рибу і хліб.
21:10 Рече їм Ісус: Принесіть риби, що вловили тепер.
21:11 Уліз же Симон Петр, та й витяг невід на землю повен риби великої, сто й пятьдесять і три; і хоч стільки її було, не порвав ся невід.
21:12 рече їм Ісус: Ідіть обідайте. Ніхто ж не важив ся з учеників спитати Його: Хто Ти єси? знаючи, що се Господь.
21:13 Приходить тоді Ісус і бере хліб, та й дає їм, і риби так само.
21:14 Се вже втретє явивсь Ісус ученикам своїм, уставши з мертвих.
21:15 Як же обідали, рече Ісус Симонові Петру: Симоне Ионин, чи любиш мене більш, нїж сі: Каже Йому: Так, Господи; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси ягнята мої.
21:16 Рече йому знов удруге: Симоне Йонин, чи любиш мене? Каже Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси вівці мої.
21:17 Рече йому втрете: Симоне Йонин, чи любиш мене? Засмутив ся Петр, що сказав йому втрете: Чи любиш мене? й каже Йому: Господи, Ти все знаєш; Ти знаєш, що люблю Тебе. Рече йому Ісус: Паси вівці мої.
21:18 Істино, істино глаголю тобі: Як був єси молодий, то підперізував ся сам, і ходив єси куди хотїв; як же зістарієш ся, то простягнеш руки твої, і инший тебе підпереже, й поведе, куди не схочеш.
21:19 Се ж промовив, означуючи, якою смертю прославить Бога. І, сказавши се, рече йому: Йди слідом за мною.
21:20 І обернувшись Петр, бачить ученика, котрого любив Ісус, слідом ідучого, що й на вечері пригорнувсь до грудей Його, і питав: Господи, хто се, що зрадить Тебе?
21:21 Сього побачивши Петр, каже Ісусові: Господи, сей же що?
21:22 Рече йому Ісус: Коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того? ти йди за мною.
21:23 І пійшло слово се між братів, що ученик той не вмре, та не сказав йому Ісус, що не вмре; а: Коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того?
21:24 Се той ученик, що сьвідкує про се, і писав се; і знаємо, що правдиве сьвідкуванне його.
21:25 Єсть же й иншого багато, що зробив Ісус, що, коли б писати з'осїбна, то думаю, що й сам сьвіт не помістив би писаних книг. Амінь.