Sacred Texts  Bible  World Bible  Index  Next 

Ukrainian Bible: Matthew

1:1 Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового.

1:2 Авраам породив Ісаака; а Ісаак породив Якова; а Яков породив Юду та братів його;

1:3 а Юда породив Фареса та Зару від Тамари; а Фарес породив Єсрома; а Єсром породив Арама;

1:4 а Арам породив Аминадава; а Амннадав породив Насона; а Насон погодив Салмона;

1:5 а Салмон породив Вооза від Рахави; а Вооз породив Овида від Рути; а Овид породив Єссея;

1:6 а Єссей породив Давида царя; а Давид цар породив Соломона від Урієвої;

1:7 а Соломон породив Ровоама; а Ровоам породив Авію; а Авія породив Асу;

1:8 а Аса породив Йосафата; а Йосафат породив Йорама; а Йорам породив Озію;

1:9 а Озія породив Йоатама; а Йоатам породив Ахаза; а Ахаз породив Єзекію;

1:10 а Єзекія породив Манассію, а Манассія породив Амона; а Амон породив Йосію;

1:11 а Йосія породив Єхонїю та братів його, під час переселення у Вавилон;

1:12 а після того, як переселено їх у Вавидон, Єхонїя породив Салатиїла, а Салатиїл породив Зоровавеля;

1:13 а Заровавель породив Авіюда; а Авіюд породив Єліякима; а бліяким породив Азора;

1:14 а Азор породив Садока; а Садок породив Ахима; а Ахим породив Єліюда;

1:15 а Єліюд породив Єліазара; а Єліазар породив Маттана; а Маттан породив Якова;

1:16 а Яков породив ЙосиФа, чоловіка Мариїного, що від неї родивсь Ісус, на прізвище Христос.

1:17 То всїх родів од Авраама до Давида чотирнайцять родів; а від Давида до переселення у Вавилон чотирнайцять родів; і від переселення у Вавилон до Христа чотирнайцять родів.

1:18 Різдво ж Ісуса Христа стало ся так. Скоро Його матїр Марию заручено Иосифові, перш ніж вони зійшли ся, постережено, що вона пала в утробі від сьвятого Духа.

1:19 Йосиф же, чоловік її, будучи праведний, і не хотячи ославити її, хотїв був потай відпустити її.

1:20 Та як він про се думав, аж ось явивсь йому вві снї ангел Господень, глаголючи: Йосифе, сину Давидів, не бій ся взяти до себе Марию, жінку твою; бо що в нїй зачалось, те від сьвятого Духа.

1:21 І вродить вона сина, і даси йому імя Ісус; бо він спасе людей своїх од гріхів їх.

1:22 Усе ж се стало ся, щоб справдилось, що промовив Господь через пророка, глаголючи:

1:23 Ось дїва матиме в утробі, і вродить сина, і дадуть йому імя Емануіл, що перекладом є: 3 нами Бог.

1:24 Прокинувшись тодї Йосиф од сна, зробив так, як ангел Господень повелїв йому, й узяв до себе жінку свою;

1:25 і не знав її, аж поки вона вродила сина свого перворідня, і дав йому імя Ісус.

2:1 Як же народивсь Ісус у Витлеемі Юдейському за царя Ірода, прийшли мудрцї зі сходу в Єрусалим,

2:2 говорячи: Де нарождений цар Жидівський? бачили бо ми зорю його на сході, й прийшли поклонитись йому.

2:3 Почувши ж цар Ірод, стрівожив ся, і ввесь Єрусалим із ним.

2:4 І, зібравши всіх архиєреїв і письменників людьских, допитував ся в них, де Христу родити ся.

2:5 Вони ж казали йому: В Витлеемі Юдейському, бо ось як написано в пророка:

2:6 І ти, Витлееме, земле Юдина, нїчим не гірша єси між князями Юдиними; бо з тебе прийде гетьман, що страшинувати ме над народом моїм Ізраїлем.

2:7 Закликавши тодї Ірод тайкома мудрцїв, пильно в них випитував, якого часу показалась зоря.

2:8 І послав їх у Витлеєм, і каже: Йдїть та розпитайтесь пильно про те хлопятко; а як знайдете, принесіть менї звістку, щоб і мені пійти поклонитись йому.

2:9 Вони ж, вислухавши царя, вийшли; коли се зоря, що бачили на сходї, йде поперед них, поки прийшла та й стала зверху, де було хлопятко.

2:10 Побачивши ж вони зорю, зрадїли вельми великою радостю.

2:11 І, ввійшовши в господу, знайшли хлопятко з Мариєю, матїрю його, й, припавши, поклонились йому; й, відкривши скарби свої, піднесли йому дари: золото, ладан і миро.

2:12 І, бувши остережені вві снї, не вертатись до Ірода, вернулись в свою землю иншим шляхом.

2:13 Як же вони вийшли, ось ангел Господень являєть ся Йосифові вві снї, глаголючи: Встань, візьми хлопятко й матір його, та втїкай в Єгипет, і перебудь там, поки сповіщу тебе; бо Ірод шукати ме хлопятка, щоб убити його.

2:14 Він же, вставши, взяв хлопятко й матїр його в ночі, та й пійшов у Єгипет.

2:15 І пробував там аж до смерти Іродової, щоб справдилось, що сказав Господь через пророка, глаголючи: Із Єгипту покликав я сина мого.

2:16 Бачивши тоді Ірод, що мудрцї насьміялись із него, розлютував ся вельми, та й послав повбивати всїх дїтей у Витлеємі й у всіх гряницях його, од двох років і меньще, по тому часу, що про него він пильно довідував ся в мудрцїв.

2:17 Тоді справдилось, що промовив Єремія пророк, глаголючи:

2:18 Чути в Рамі голосїннє і плач і тяжке наріканнє: Рахила плаче по дітях своїх, і не дає розважати себе, бо їх нема вже.

2:19 Як же вмер Ірод, ось являєть ся ангел Господень уві снї Йосифу в Єгиптї,

2:20 глаголючи: Устань, та візьми хлопятко й матїр його, та йди в землю Ізраїлеву: бо ті померли, що шукали душі хлопятка.

2:21 І встав він, і взяв хлопятко й матір його, та й пійшов у землю Ізраїлеву.

2:22 Та, почувши, що Архелай царюв в Юдеї замість батька свого Ірода, побоявсь ійти туди; а, бувши остережений уві снї, звернув у сторони Галилейські:

2:23 і, прийшовши, жив у городі, що його звали Назарет, щоб справдилось сказане в пророків: Що звати меть ся Назореєм.

3:1 Того часу прийшов Йоан Хреститель, проповідуючи в пустинї Юдейській,

3:2 і глаголючи: Покайтесь: наближилось бо царство небесне.

3:3 Се ж бо той, про кого казав пророк Ісаїя, глаголючи: Голос покликуючого в пустині: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його.

3:4 Сам же Йоан мав одежу свою з верблюжого волосу, й шкуряний пояс на поясниш своїй; а їдою його була сарана та дикий мед.

3:5 Тодї виходили до него Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська,

3:6 і хрестились в Йордані від него, сповідаючи гріхи свої.

3:7 Та, бачивши він, що багато Фарисеїв і Садукеїв приходило до хрещення його, сказав до них: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утікали від настигаючого гнїва?

3:8 Принесіть же овощ достойний покаяння;

3:9 і не думайте казати в серці своєму: В нас батько Авраам; бо я вам важу, що Бог зможе з сього каміння підняти дїтей Авраамові.

3:10 Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують, та й кидають ув огонь.

3:11 Я оце хрещу вас водою на покаянне; а Той, що йде за мною, потужніщий від мене; недостоєн я Йому й обувя носити: Він вас хрестити ме Духом сьвятим та огнем.

3:12 У руці в Него лопата, й перечистить Він тік свій, і збере пшеницю свою в клуню, а полову спалить огнем невгасимим.

3:13 Приходить тоді Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, охреститись від него.

3:14 Та Йоан не допускав Його, говорячи: Менї самому треба в Тебе хреститись, а Ти прийшов до мене?

3:15 Відказуючи йому Ісус, рече до него: Допусти тепер, бо тав годиться нам чинити всяку правду. Тодї допустив Його.

3:16 І охрестившись Ісус, вийшов зараз із води; й ось відчинилось Йому небо, і побачив він Духа Божого, що спустивсь як голуб, і злинув на Него.

3:17 І ось голос із неба, глаголючи: Се мій Син любий, що я вподобав Його.

4:1 Тоді повів Ісуса дух у пустиню на спокусу дияволську.

4:2 І постив він сорок днів і сорок ночей, потім забажав їсти.

4:3 І прийшовши спокусник до Него, каже: Коли ти Син Божий, звели сим камінням зробитись хлїбом.

4:4 Він же, озвавшись, сказав: Писано: Не самим хлїбом жити ме чоловік, а кожним словом, що виходить із уст Божих.

4:5 Тоді диявол бере Його в сьвятий город, і ставить Його на церковнім крилі,

4:6 І каже до Него: Коли ти Син Божий, кинь ся вниз, писано бо: Що накаже про Тебе ангелам своїм, і на руках понесуть Тебе, щоб не вдаривсь часом об камїнь ногою Твоєю.

4:7 Рече йому Ісус: Писано знов: Не спокушуй Господа Бога твого,

4:8 Знов бере Його диявол на гору височенну, й показує Йому всі царства на сьвітї й славу їх;

4:9 і каже до Него: Оце все дам тобі, коли, припавши, поклониш ся менї.

4:10 Рече тодї йому Ісус: Геть від мене, сатано! писано бо: Господу Богу твоєму кланяти меш ся, і Йому одному служити меш.

4:11 Зоставив тоді Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому.

4:12 Як же почув Ісус, що Йоана видано, то перейшов у Галилею;

4:13 і, покинувши Назарет, пійшов і пробував у Капернауміу що при морю, у гряницях Завулона та Нефталима:

4:14 щоб справдилось слово Ісаії пророка, глаголючого:

4:15 Земля Завулон і земля Нефталим, на морському шляху, за Йорданом, Галидея поганська;

4:16 люде сидячі в темряві побачили сьвітло велике, й тим, що сидять у країні й тїнї смертній, зассяло сьвітло.

4:17 3 того часу почав Ісус проповідувати й глаголати: Покайтесь, наближилось бо царство небесне.

4:18 І, йдучи Ісус попри море Галилейське, побачив двох братів, Симона, званого Петром, та Андрея, брата його, що закидали невід у море; були бо рибалки.

4:19 І промовив до них: Ідїть за мною, то зроблю вас ловцями людськими.

4:20 Вони ас зараз, покинувши неводи свої, пійшли слідом за Ним.

4:21 І, йдучи звідтіля, побачив инших двох братів, Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, у човні з Зеведеем, батьком їх, як налагоджували неводи свої; і покликав їх.

4:22 Вони ж зараз, покинувши човен і батька свого, пійшли слїдом за Ним.

4:23 І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по школах їх, і проповідуючи евангелию царства, та сцїляючи всякий недуг і всякі болестї поміж людьми.

4:24 І розійшлась чутка про Него по всїй Сирщинї; й приводжено до Него всїх недужнїх, що болїли всякими болещами та муками, й біснуватих, і місячників, і розслаблених; і сцїляв їх.

4:25 І йшло за Ним пребагато народу з Галилеї, й з Десятиграду, й з Єрусалиму, й з Юдеї, й зза Йордану.

5:1 Побачивши ж народ, зійшов на гору, і,як сїв, приступили до Него ученики Його;

5:2 і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи:

5:3 Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне.

5:4 Блаженні сумні, бо такі втїшять ся.

5:5 Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю.

5:6 Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся.

5:7 Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані.

5:8 Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога.

5:9 Блаженні миротворці, бо такі синами Божими звати муть ся.

5:10 Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне.

5:11 Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене.

5:12 Радуйтесь і веселітесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.

5:13 Ви сіль землї; коли ж сіль звітріє, то чим солити? Нї-на-що не годить ся тоді вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде.

5:14 Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі;

5:15 і, засьвітивши сьвічку, не став лять під посудину, а на сьвічнику то й сьвітить вона всїм, хто в хатї.

5:16 так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі.

5:17 Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити.

5:18 Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся.

5:19 Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.

5:20 Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне.

5:21 Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не вбий, а хто вбє, на того буде суд.

5:22 Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака [Безчесний], на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекельний.

5:23 Тим, коли принесеш дар свій до жертівнї, й згадаєш там, що твій брат має що проти тебе;

5:24 зостав свій дар перед жертівнею, і йди геть, помирись перш із братом твоїм, а тоді прийди й подай дар твій.

5:25 Мирись із твоїм противником хутко, доки ти ще в дорозі з ним, щоб не віддав тебе противник судді, а суддя не віддав тебе осавулї (слузї), і не вкинуто тебе в темницю.

5:26 Істино глаголю тобі: Не вийдеш звідтіля, доки не віддаси й останнього шеляга.

5:27 Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не чини перелюбу.

5:28 Я ж вам глаголю: Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серці своїм.

5:29 Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь од себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тіло вкинуто в пекло.

5:30 І коли права рука твоя блазнить тебе відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тіло твоє вкинуто в пекло.

5:31 Сказано ж: Що хто розводить ся з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист.

5:32 Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб.

5:33 Знов чували, що сказано старосьвіцьким: Не кленись криво, а сповняй перед Господом обітниці твої.

5:34 Я ж вам глаголю: Не клянїть ся зовсім: нї небом, бо воно престол Божий;

5:35 нї землею, бо вона підніжок ніг Його; нї Єрусалимом, бо се город великого царя;

5:36 нї головою твоєю не клянись, бо не зможеш зробити нї одного волоса білим або чорним.

5:37 Слово ж ваще нехай буде: так, так; нї, нї; бо що більш над се, те від лихого.

5:38 Чували ви, що сказано: Око за око, й зуб за зуб.

5:39 Я ж вам глаголю: Не противтесь лихому, а хто вдарить тебе у праву щоку твою, повернись до него й другою.

5:40 І хто схоче судитись із тобою і зняти з тебе свиту, віддай йому й жупанок.

5:41 І хто силувати ме тебе йти милю, йди з ним дві.

5:42 Дай, хто в тебе просить, і хто хоче в тебе позичити, не одвертайсь од него.

5:43 Чували ви, що сказано: Люби ближнього твого, й ненавидь ворога твого.

5:44 Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і моліть ся за тих, що обижають вас і гонять вас;

5:45 щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі; Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних.

5:46 Бо коли ви любите тих, що люблять вас, то за що вам нагорода? хиба й митники не те саме роблять?

5:47 І коли витаєте тільки братів ваших, то що надто робите? хиба й митники не так роблять?

5:48 Оце ж бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений.

6:1 Остерегайтесь подавати милостиню вашу перед людьми, щоб вони вас бачили; а то не мати мете ніякої нагороди від Отця вашого, що на небі.

6:2 Тим, коли подаєш милостиню, то не труби в трубу перед собою, як роблять лицеміри по школах та по улицях, щоб здобути слави в людей. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі.

6:3 Ти ж, як подаєш милостиню, то нехай ліва рука твоя не знає, що робить права:

6:4 щоб твоя милостиня була потайна; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.

6:5 І коли молиш ся, не будь таким, як лицеміри; бо вони люблять молитись, стоячи в школах та по росхідних улицях, щоб їх бачили люде. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі.

6:6 Ти ж, коли молиш ся, увійди в хатину твою та, зачинивши двері, помолись Отцю твоєму потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.

6:7 Як же молитесь, то не говоріть багато, як погане: бо вони думають, що за довгі молитви будуть вислухані.

6:8 Не приподоблюйте ся ж до них; бо Отець ваш знає, чого вам треба, перш нїж просите в Него.

6:9 Тим же то молїть ся ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє.

6:10 Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.

6:11 Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї.

6:12 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим.

6:13 І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь.

6:14 Бо коли прощати мете людям провини їх, то й Отець ваш небесний прощати ме Вам.

6:15 Як же не прощати мете людям провин їх, то й Отець ваш небесний не прощати буде провин ваших.

6:16 Коли ж постите, нехай не буде в вас, як у лицемірів, сумного виду: зміняють бо лиця свої, щоб здаватись людям постниками. Істинно глаголю вам: Що мають вони нагороду собі.

6:17 Ти ж, коли постиш, намасти голову твою, і вмий лице твоє;

6:18 щоб не здавав ся людям постником, а Отцеві твоєму, що потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.

6:19 Не збирайте собі скарбів на землї, де міль і ржа їсть, і де злодії підкопують ся і крадуть.

6:20 Збирайте ж собі скарби на небі, де нї міль, нї ржа не їсть, і де злодії не підкопують ся й не крадуть.

6:21 Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.

6:22 Сьвітло тїлу око; тим, коли око в тебе ясне, то й все тїло твоє буде сьвітле.

6:23 Коли ж у тебе око лихе, то й все тіло твоє буде темне. Тим, коли сьвітло, що в тобі, буде темрява, то яка велика се темрява!

6:24 Нїхто не може служити двом панам, бо, або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богу служити й мамонї.

6:25 Тим глаголю вам: Не журіть ся життєм вашим, що вам їсти або пити; анї тїлом вашим, чим зодягти ся. Чи душа ж не більше їжі, а тїло одежі?

6:26 Спогляньте на птаство небесне, що не сїють і не жнуть, анї збирають у клуню; от же Отець важ небесний годує їх. А ви хиба не луччі від них ?,

6:27 Хто з вас, журячись, може прибавити собі зросту хоч на один локіть ?

6:28 І одежею чого вам журитись? Придивіть ся до польових лилїй як вони ростуть; не працюють, нї прядуть;

6:29 глаголю ж вам: Що й Соломон у всїй славі своїй не одягавсь тав як одна з них.

6:30 Коли ж Бог так з'одягав польове зіллє, що сьогоднї воно є, а завтра вкинуть його в піч, то чи не більше ж з'одягати ме вас, маловірні?

6:31 Тим же то не журіть ся, кажучи: Що їсти мем? або: Що пити мем? або: Чим зодягнемось?

6:32 Про все таке побивають ся погане; бо Отець ваш небесний знає, що вам усього того треба.

6:33 А шукайте перш царства Божого та правди Його; се ж усе додасть ся вам.

6:34 Оце ж не журіть ся про завтра; бо завтра журити меть ся само про своє. Доволї в кожного дня лиха свого.

7:1 Не судїть, щоб вас не суджено.

7:2 Бо яким судом судите, вас судити муть; і якою мірою міряєте, вам одміряєть ся.

7:3 Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, у своєму ж оцї полїна не чуєш?

7:4 Або, як скажеш ти братові твоєму: Дай я вийму порошину тобі з ока, а он у тебе самого полїно в оцї?

7:5 Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку; тодї добре бачити меш, як вийняти братові твоєму з ока порошину.

7:6 Не давайте сьвятого собакам, і не кидайте ваших перед свинями, щоб не потоптали їх ногами своїми й, обернувшись, не порвали вас.

7:7 Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й відчинить ся вам:

7:8 кожен бо, хто просить, одержує і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють.

7:9 Або, чи в між вами така людина, що в неї син попросить хлїба, а вона подала б йому каменя?

7:10 або коли попросить риби, а вона подала б йому гадюку?

7:11 Коли ж ви, бувши лихими, умієте давати добрі дари дїтям вашим, то чи не більше ж давати ме все добре Отець ваш, що на небі, тим, хто просить у Него?

7:12 Оце ж, усе, що бажаєте, щоб робили вам люде, так і ви робить їм; се бо єсть закон і пророки.

7:13 Увіходьте вузкими дверима, бо широкі ті двері й розлога та дорога, що веде до погибелі, й багацько таких, що ними входять:

7:14 вузкі бо ті двері, й тїсна та дорога, що веде до життя, і мало таких, що їх знаходять.

7:15 Остерегайтесь лжепророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а в серединї вони вовки хижі.

7:16 Познаєте їх по овощам їх. Чи збирають виноград із тернини, або фиґи з бодяків?

7:17 Так усяке добре дерево родить овощ добрий, а пусте дерево родить овощ лихий.

7:18 Не може добре дерево родити лихого овощу, анї пусте дерево родити овощу доброго.

7:19 Усяке дерево, що не родить доброго овощу, рубають і кидають ув огонь.

7:20 Оце ж по овощам їх познаете їх.

7:21 Не кожен, хто говорить до мене: Господи, Господи! увійде в царство небесне, а той, хто чинить волю Отця мого, що на небі.

7:22 Многі казати муть до мене того дня: Господи, Господи, чи не в твоє ас імя ми пророкували? й не твоїм імям біси виганяли? й не твоїм імям великі чудеса робили?

7:23 І промовлю тодї до них: Нїколи я вас не знав; ійдїть од мене, ви, що чините беззаконнє.

7:24 Оттим же, всякий, хто слухав сї слова мої й чинить їх, того уподоблю я чоловікові мудрому, що вбудував свій будинок на камені;

7:25 і полили дощі, й надійшла повідь і забуяли вітри, й наперли на той будинок; та й не впав він; бо основано його на каменї.

7:26 А всякий, хто слухав сї слова мої, та й не чинить їх, уподобить ся чоловікові необачному, що вбудував свій будинок на піску;

7:27 і полили дощі, й надійшла повідь, і забуяли вітри, й наперли на той будинок; і впав він, і велика була руїна його.

7:28 І сталось, як скінчив Ісус оцї слова, дивувавсь народ наукою Його:

7:29 бо Він їх навчав, яко маючий власть, а не як письменники.

8:1 Як же зійшов з гори, багато народу йшло слїдом за Ним.

8:2 Коли се приступив прокажений і вклонивсь Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то зможеш очистити мене,

8:3 І простяг Ісус руку, й приторкнувсь до него, й рече: Хочу, очистись. І зараз очистилась проказа його.

8:4 І рече до него Ісус: Гледи ж, не кажи нїкому, а йди та покажись священикові, й принеси дар, який повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.

8:5 А як увійшов Іеус у Капернаум, приступив до Него сотник, благаючи Його,

8:6 й говорячи: Господи, слуга мій лежить дома розслаблений, і тяжко мучить ся.

8:7 І рече до него Ісус: Я пійду та сцїлю його.

8:8 Озвав же ся сотник і сказав: Господи, не заслужив я того, щоб Ти ввійшов під мою стелю; а промов одно слово, то й одужає слуга мій.

8:9 Бо сам я чоловік під властю, і маю воїни під собою; і скажу сьому: Йди, то й іде; а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби те, то й робить.

8:10 Почувши се Ісус, дивував ся, і рече до тих, що йшли слїдом за Ним: Істино кажу вам: Навіть в Ізраїлї не знайшов я такої віри.

8:11 І кажу вам: Що многі прийдуть од сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному,

8:12 а сини царства будуть повикидані у темряву надвірню: там буде плач і скриготаннє зубів.

8:13 І рече Ісус до сотника: Йди, і, як вірував єси, станеть ся тобі. І одужав слуга його тієї самої години.

8:14 І прийшов Ісус до Петрової господи, та й побачив, що теща його лежить у пропасниці.

8:15 І приторкнувсь до руки її, й покинула пропасниця її, й вставши вона, послуговала їм.

8:16 Як же настав вечір, приведено до Него багато біснуватих; і повиганяв Він біси словом, і сцїлив усїх недужих ;

8:17 щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: Узяв Він на себе недуги наші, й понїс болещі наші.

8:18 Як же побачив Ісус великий натовп кругом себе, то звелїв плисти на той бік.

8:19 І приступивши один письменник, каже до Него: Учителю, пійду слідом за Тобою, куди б Ти нї пійшов.

8:20 Ісус же рече до него: Лисицї мають нори, й птаство небесне гнізда; Синові ж чоловічому нїде й голови прихилити.

8:21 Другий же ученик Його каже до Него: Господи, дозволь менї перш пійти поховати батька мого.

8:22 Ісус ж рече до него: Йди слїдом за мною; нехай мертві ховають мерці свої.

8:23 І, як увійшов у човен, поввіходили слїдом за Ним ученики Його.

8:24 Аж ось схопилась велика хуртовина на морі, така що филя заливала човна; Він же спав.

8:25 І, приступивши ученики Його, розбудили Його, кажучи: Господи, спаси нас: погибаємо.

8:26 І рече до них: Чого ви злякались, маловірні? Тодї встав, і погрозив вітрам та морю; і настала велика тиша.

8:27 Люде ж дивувались, говорячи: Хто се такий, що й вітри й море слухають Його!

8:28 І як переплив на той бік у Гергесинську землю, зустріло Його два біснуватих, що вийшли з гробів, вельми злющі, так що ніхто не важив ся ходити дорогою тією.

8:29 І ось, закричали, говорячи: Що нам і Тобі, Ісусе, Сину Божий? чи на те прийшов єси сюди, щоб нас заздалегідь мучити?

8:30 Оддалеки ж од них пас ся великий гурт свиней.

8:31 А біси благали Його, кажучи: Коли нас виженеш, то дозволь нам увійти в гурт свинячий.

8:32 І рече до них: Ійдїть. І, вийшовши вони, увійшли в стадо свиняче - коли се увесь гурт свинячий кинувсь із кручі в море, та й потонув у водї

8:33 А пастухи повтікали й, прибігши в город, росказали про все й про біснуватих.

8:34 І ось увесь город вийшов назустріч Ісусові, а, побачивши Його благали, щоб вийшов геть із гряниць їх.

9:1 І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город

9:2 Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелі; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої.

9:3 Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить.

9:4 І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших?

9:5 Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи?

9:6 От же, щоб знали ви, що Син чоловічий мав власть на землі прощати гріхи,

9:6 рече до розслабленого:) Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого!

9:7 І, вставши, пійшов до дому свого!

9:8 Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям.

9:9 І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митниці: і рече донего: Йди слїдом за мною. І, вставши, дійшов слїдом за Ним.

9:10 І сталось, як сидів Він за столом у господі, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посідали з Ним і з учениками його.

9:11 І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками?

9:12 Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лікаря, тільки недужим.

9:13 От же йдїть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння.

9:14 Приступили тодї до Него ученики, Йоанові, говорячи: Чого ми та фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять.

9:15 І рече їм Ісус: Чи можуть весільні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же дні, що візьмуть од них жениха, тоді й постити муть.

9:16 Нїхто не пришивав шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дірка буде гірша.

9:17 І не наливають нового вина у старі міхи, а то міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все ціле.

9:18 Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе.

9:19 І вставиш Ісус, пійшов за ним, і ученики Його.

9:20 І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його:

9:21 бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь.

9:22 Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу.

9:23 І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників,

9:24 рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него.

9:25 От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дівча і встало.

9:26 І рознеслась про се чутка широко по всій землі тій.

9:27 І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшліо слїдом за Ним двоє слїпих, і, порикуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас.

9:28 І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи вірувте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи.

9:29 Тодї приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам.

9:30 І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледїть, щоб нїхто не довідавсь.

9:31 Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всїй землї тій.

9:32 Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого.

9:33 І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Ніколи не явилось такого в Ізраїлї.

9:34 Фарисеї ж казали: Виганяв Він біси князем бісовським.

9:35 І ходив Ісус по всіх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми.

9:36 Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівцї без пастиря.

9:37 Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало.

9:38 Просіть Господа жнива, щоб вислав женців на жниво своє.

10:1 І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч.

10:2 На ймя ж дванайцять апостолів були: первий Симон, що прозвано Петром, та Андрій брат його; Яков Заведеїв, та Иоан брат його;

10:3 Филип, та Вартоломей; Тома, та Маттей митник: Яков Алфеїв, та Леввій, на прізвище Тадей;

10:4 Симон Хананець, та Юда Іскариотський, що й зрадив Його.

10:5 Сих дванайцятьох послав Ісус, і наказав їм, глаголючи: Не йдїть шляхом поган, і не ввіходьте в город Самаряньский;

10:6 а раднїщ ійдїть до загублених овечок дому Ізраїлевого,

10:7 а ходячи проповідуйте, глаголючи: Царство небесне наближилось.

10:8 Сцїляйте недужих, очищайте прокажених, воскрешайте мертвих, виганяйте біси; дармо прийняли, дармо й давайте.

10:9 Не беріть собі нї золота, нї срібла, нї грошей у череси ваші,

10:10 анї торбини на дорогу, анї двох одежин, нї обувя, нї палиці: бо робітник достоєн харчі своєї.

10:11 І в який город чи село ввійдете, роспитайте, хто там є достойний; там і пробувайте, аж поки вийдете.

10:12 А як увійдете в яку господу, витайте її, кажучи: Мир сїй господі.

10:13 І, коли господа достойна, нехай упокій ваш зійде на неї. Коли ж вона недостойна, то нехай упокій ваш вернеть ся до вас.

10:14 А хто вас не прийме й не слухати ме словес ваших, то, виходячи з такого дому чи города того, отрусіть і порох із ніг ваших.

10:15 Істинно глаголю вам: Легше буде землї Содомській та Гоморській суднього дня, нїж городові тому.

10:16 Оце я посилаю вас, як овечок між вовки; тим бувайте мудрі, як вужі, та тихі, як голуби.

10:17 Та й стережіть ся людей: бо вони видавати муть вас у судові зборища, й в школах своїх бити вас будуть;

10:18 і водити муть вас перед старших та перед царів за мене, на сьвідкуваннє їм і поганам.

10:19 Як же видавати муть вас, не дбайте про те, як і що вам казати; бо дасть ся вам того часу, що вам казати.

10:20 Не ви бо промовляти мете, а дух Отця вашого промовляти ме в вас.

10:21 Видавати ж ме брат брата на смерть, і батько дитину, і вставати муть діти на родителїв, і вбивати муть їх.

10:22 І ненавидіти муть вас усі за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся.

10:23 Коли ж вас гонити муть у тому городї, втікайте в инший: істинно бо глаголю вам: Не перейдете ще городів Ізраїлевих, доки Син чоловічий прийде.

10:24 Ученик не старший од учителя свого, анї слуга од пана свого.

10:25 Доволі з ученика, коли буде, як учитель його, а слуга, як пан його. Коли господаря дому названо Вельзевулом, то як більше домашніх його?

10:26 Тим же то не лякайтесь їх: нема бо нїчого закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся.

10:27 Що я кажу вам потемки, кажіть повидну; й що чуєте на ухо, проповідуйте на домах.

10:28 І не лякайтесь тих, що вбивають тіло, душі ж не здолїють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тіло в пеклї.

10:29 Хиба не два горобці продають ся за шага? а нї один з них не впаде на землю без Отця вашого.

10:30 У вас же і все волоссє на голові перелїчене.

10:31 Оце же не лякайтесь: ви дорожчі многих горобців.

10:32 От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі.

10:33 А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі.

10:34 Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч.

10:35 Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно проти батька його, й дочку проти матери її, й невістку проти свекрухи її.

10:36 І будуть ворогами чоловікові домашні його.

10:37 Хто любить батька або матір більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене.

10:38 І хто не візьме хреста свого, й не пійде слідом за мною, недостоея мене.

10:39 Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її.

10:40 Хто приймав вас, мене приймає; а хто приймав мене, приймає Того, хто послав мене.

10:41 Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймав праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу.

10:42 І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втеряє нагороди своєї.

11:1 І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звіділя навчати й проповідувати по городах їх.

11:2 Почувши ж Йоан у темниці про дїла Христові, дослав двох учеників своїх,

11:3 сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам?

11:4 Одказав Ісус і рече їм: Ійдїть та сповістіть Йоана про все, що чули й бачили:

11:5 сліпі бачять, і криві ходять, прокажеш очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє.

11:6 І щасливий, хто не поблазнить ся мною.

11:7 Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: Чого виходили ви в пустиню дивитись? На тростину, що вітер колише?

11:8 Або чого виходили ви дивитись? На чоловіка одягненого в мяку одежу? ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках.

11:9 Або чого виходили ви дивитись? На пророка? Так, глаголю вам: І більше пророка.

11:10 Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою.

11:11 Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший од Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший од него.

11:12 І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його.

11:13 Бо всї пророки й закон пророкували до Йоана

11:14 І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти.

11:15 Хто має уші слухати, нехай слухає.

11:16 Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дітям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів,

11:17 та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали.

11:18 Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має.

11:19 Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх.

11:20 Тоді почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись:

11:21 Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коди б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї.

11:22 Тільки ж глаголю вам: Одраднїще буде Тирові та Силонові суднього дня, ніж вам.

11:23 І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провадиш ся в саме пекло; бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досі.

11:24 Тим то глаголю вам: Що одраднїще буде землї Содомській суднього дня, нїж тобі.

11:25 І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив сеє те недоліткам.

11:26 Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі.

11:27 Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки 0тець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити.

11:28 Прийдіть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас.

11:29 Візьміть ярмо мов на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим.

11:30 Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.

12:1 Того ж часу йшов Ісус у суботу засївами, ученики ж Його зголоднїли, й почали рвати колоссє та їсти.

12:2 Побачивши се Фарисеї, казали до Него: Ось Твої ученики роблять, чого не годить ся робити в суботу.

12:3 Він же рече до них: Хиба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:

12:4 як він увійшов до Божого дому, та поїв хлїби показнї, що не годилось йому їсти, нї тим, що були з ним, а тільки одним священикам?

12:5 Або, хиба ви не читали в законї, як у суботу священики в церкві лам-лють суботу, та й не винуваті ?

12:6 Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший од церкви.

12:7 А коли б ви знали, що воно є: Милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинуватих.

12:8 Бо Син чоловічий - Він Господь і суботи.

12:9 І, пі йшовши звідтіля, увійшов у школу їх.

12:10 І ось був там чоловік із сухою рукою. І питали Його, кажучи: Чи годить ся в суботу сцїляти? щоб обвинувати його.

12:11 Він же рече до них: Де між вами чоловік, що має одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не візьме, та й не витягне її?

12:12 Як же більше луччий чоловік од вівцї? Тим годить ся чинити добро і в суботу.

12:13 Рече тодї до чоловіка: Простягни руку твою. І простат, і стала вона здорова, як і друга.

12:14 Фарисеї ж, вийшовши, радили раду проти Него, як погубити Його.

12:15 Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля; і пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх,

12:16 та й наказав їм, щоб не виявляли Його:

12:17 щоб. справдилось, що. сказав Ісаїя пророк, глаголючи:

12:18 Се слуга мій, що я вибрав; любий мій, що вподобала Його душа моя; положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд;

12:19 не змагати меть ся, і не кричати ме, й голосу його нїхто не чути ме по улицях ;

12:20 приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить доки не доведе суду до подути,

12:21 і на ймя його вповати муть погане.

12:22 Приведено тодї до Него біснуватого, слїпого й нїмого; і сцїлив його так що слїпий і нїмий розмовляв і бачив.

12:23 І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів?

12:24 Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяв сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським.

12:25 Знав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустів; і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть.

12:26 І коли сатана сатану виганяє, то розділив ся сам у собі; як же стояти ме царство його?

12:27 І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями.

12:28 Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже.

12:29 Або, як може хто увійти в господу сильного, та пожакувати надоби його, хиба що звяже перше сильного, й тодї пожакув господу його

12:30 Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, той розсипав.

12:31 Тим глаголю вам: Усякий гріх і хула простить ся людям; а хула на Духа не простить ся людям.

12:32 І хто скаже слово проти Сина чоловічого, простить ся йому; а хто скаже слово проти Духа сьвятого, не простить ся йому нї в сьому віку, нї в будучому.

12:33 Або посадите дерево добре, то й овощ його добрий; або посадите дерево пусте, то й овощ його пустий; бо дерево познаєть ся по овощу.

12:34 Кодло гадюче, як можете промовляти добрі речі, бувши лихими? бо від переповнї серця уста промовляють.

12:35 Добрий чоловік із доброго скарбу серця виносить добре, а лихий чоловік із лихого скарбу виносить лихе.

12:36 Я ж вам глаголю: Що за всяке дусте слово, яке говорити муть люде, дадуть одвіт еуднього дня.

12:37 Бо по словам твоїм справдиш ся, й по словам твоїм осудиш ся.

12:38 Озвались тодї проти сього деякі а письменників та Фарисеїв, кажучи: учителю, хочемо від тебе ознаку бачити.

12:39 Він же, озвавшись, рече їм: Лукаве та перелюбне кодло ознаки шукае, та ознака, не дасть ся йому, як тільки ознака Йони пророка.

12:40 Бо, як Йона був три днї й три ночі у кита в череві, так буде й Син чоловічий три днї й три ночі в серцї землі.

12:41 Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його, бо покаялись по проповіді Йониній; а ось тут більший од Йони.

12:42 Полуденна цариця встане на суд із кодлом сим та й осудить його: бо прийшла з найдальших країн землі слухати премудрості Соломонової; а ось тут більший од Соломона.

12:43 Як же нечистий дух вийде в чоловіка, то блукав по безвіддях, шукаючи відпочинку, та й не знаходить.

12:44 Тодї каже: Вернусь у домівку мою, звідкіля я вийшов; і, прийшовши/знаходить її порожню, виметену й прибрану.

12:45 Йде тодї, й бере до себе сім инших духів, ще злїщих нїж сам, і ввіходять та й живуть там; і буде останнє чоловіка того гірше нїж перше. Так станеть ся й кодлу сьому лукавому.

12:46 Ще ж промовляв Він до людей, ааг ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.

12:47 Каже ж один до Него: Он мати Твоя й брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою.

12:48 Він же, озвавшись, рече до говорячого йому: Хто се мати моя? і хто брати мої?

12:49 І, простяппи руку свою на учеників своїх, рече: Ось мати моя й брати мої!

12:50 Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат менї, й сестра, й мати.

13:1 Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.

13:2 І зібралось до Него багато, народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.

13:3 І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;

13:4 і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетіло птаство, та й повизбирувало його.

13:5 Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;

13:6 як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.

13:7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.

13:8 Инше яг упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.

13:9 Хто мав уші слухати, нехай слухав.

13:10 І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?

13:11 Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.

13:12 Хто бо мав, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не мав, в того візьметь ся й те, що мав;

13:13 Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.

13:14 І справджуєть ся на них пророцтво Ісаії, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.

13:15 Затверділо бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инкоди не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.

13:16 Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і уші ваші, бо чують.

13:17 Істино бо глаголю вам: Що многі пророки а праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.

13:18 Оце ж послухайте приповістї про сїяча.

13:19 Коли хто чує слово царства, й не зрозумів, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху.

13:20 А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:

13:21 тільки же не мав він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.

13:22 А засіяний в тернинї, се той, що чув слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним.

13:23 Засіяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дав овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.

13:24 Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїв добре насінне на ниві своїй;

13:25 як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й піишов.

13:26 Як же зійшов засїв, та приніс овощ, показавсь тоді й кукіль.

13:27 І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сіяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?

13:28 Він же рече Їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?

13:29 Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.

13:30 Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.

13:31 Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посіяв на ниві своїй.

13:32 Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.

13:33 Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощиаить ним три мірки борошна (муки), нова все вкисне.

13:34 Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:

13:35 щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.

13:36 Тоді одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.

13:37 Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насінне, се Син чоловічий;

13:38 а нива, се сьвіт; добре ж насінне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;

13:39 ворог, що всіяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.

13:40 Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінці сьвіта сього:

13:41 Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всіх, що роблять беззаконне,

13:42 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.

13:43 Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.

13:44 Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радіючи, йде та й продав все, що має, та й купує ту ниву.

13:45 Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перед;

13:46 і знайшовши він одну перлу дорогоцінну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.

13:47 Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;

13:48 як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.

13:49 Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,

13:50 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.

13:51 І рече Ісус до них: Чи зрозуміли ви все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.

13:52 Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.

13:53 І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.

13:54 І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?

13:55 Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветься Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?

13:56 хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него ?

13:57 І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.

13:58 І не зробив там многих чудес через недовірство їх.

14:1 Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,

14:2 і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него,

14:3 Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.

14:4 Бо казав йому Иоан: Не годить ся тобі мати її.

14:5 І, хотїв його стратити, та опасувась народу; бо мали його за пророка.

14:6 У день же родин Іродових, дочка Іродиядвна танцювала перед ними й догодила Іродові.

14:7 За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.

14:8 Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Иоана Хрестителя.

14:9 І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сиділи з ним за столом, звелїв дати.

14:10 І, пославши, стяв Йоана в темниці.

14:11 І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.

14:12 І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.

14:13 Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, піишов слідом за Ним пішки з городів.

14:14 І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.

14:15 Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.

14:16 Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.

14:17 Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві рибі.

14:18 Він же рече: Принесіть менї їх сюди.

14:19 І звелїв народові посідати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.

14:20 І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.

14:21 А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дітей.

14:22 І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.

14:23 А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.

14:24 Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.

14:25 У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.

14:26 І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.

14:27 Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.

14:28 Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, зведи менї йти то Тебе по водї.

14:29 Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.

14:30 Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.

14:31 Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся еси?

14:32 І як увійшли вони в човен, утих вітер.

14:33 А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.

14:34 І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.

14:35 І дознавши Його тамешні люде, послали по всій тій околиці, і приводили до Него всіх недужих;

14:36 і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.

15:1 Тоді прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:

15:2 Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.

15:3 Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?

15:4 Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матір, і: Хто лає батька або матір, нехай умре смертю.

15:5 Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,

15:6 той може не поважати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.

15:7 Лицеміри, добре прорік про вас Ісаія, глаголючи:

15:8 Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.

15:9 Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих.

15:10 І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:

15:11 Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст те сквернить чоловіка.

15:12 Приступивши тоді ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?

15:13 Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.

15:14 Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.

15:15 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.

15:16 Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?

15:17 Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;

15:18 а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.

15:19 Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, бдуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.

15:20 Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.

15:21 Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.

15:22 Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.

15:23 Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.

15:24 Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.

15:25 Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи мені.

15:26 Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.

15:27 А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.

15:28 Тоді озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.

15:29 І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сів там.

15:30 І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, німих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,

15:31 так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.

15:32 Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозі.

15:33 І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?

15:34 І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.

15:35 І звелїв народові посідати на землї.

15:36 І, взявши сім хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.

15:37 І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.

15:38 А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дітей.

15:39 І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у гряниці Магдалські.

16:1 Поприходили також Фарисеї та Садукеї й, спокушуючи Його, бажали від Него, щоб показав їм ознаку з неба.

16:2 Він же, озвавшись, рече їм: Як настане вечір, ви говорите: Погода, бо червонїє небо.

16:3 А вранці: Сьогодні непогідь, бо небо червонїє та хмарить ся. Лицеміри, лице неба вмієте познавати, а ознак часу не можете?

16:4 Кодло лукаве та перелюбне ознаки шукав; а ознака не дасть ся йому, хиба тільки ознака Йони пророка. І, покинувши їх, пійшов.

16:5 Та ученики Його, перепливши на той бік, забули взяти хлїба.

16:6 Ісус же рече до них: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського та Садукейського.

16:7 Вони ж міркували собі, кажучи: Се, що не взяли ми хлїба.

16:8 Постерігши ж се Ісус, рече до них: Що ви міркуєте собі, маловіри, що хлїба не взяли?

16:9 Хиба ще не зрозуміли, та й не памятаєте пяти хлібів пятьом тисячам, і скільки кошів набрали?

16:10 анї семи хлїбів чотирьом тисячам, і скільки кошів набрали?

16:11 Як се не розумієте, що не про хлїб я казав вам, остерегатись квасу Фарисейського та Садукейського?

16:12 Тоді зрозуміли, що не казав остерегатись квасу хлїбного, а науки Фарисейської та Садукейської.

16:13 Як же прийшов Ісус у сторони Кесариї Филипової, то питав учеників своїх, глаголючи: За кого мають люде мене, Сина чоловічого?

16:14 Вони ж сказали: Одні за Йоана Хрестителя, другі за Ілию, инші ж за Єремію або одного з пророків.

16:15 Рече до них: Ви ж як кажете? хто я?

16:16 Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого.

16:17 І озвавшись Ісус, рече до него: Блажен єси; Симоне, сину Йонин, бо тіло й кров не відкрила тобі сього, а Отець мій, що на небі.

16:18 Скажу ж і я тобі: Що ти єси Петр, і на сьому каменї збудую церкву мою, і ворота пекельні не подужають її.

16:19 І дам я тобі ключі царства небесного; й що звяжеш на землі, буде звязане на небі; а що розвяжеш на землі, буде розвязане на небі.

16:20 Тоді наказав ученикам своїм, щоб не казали нікому, що Він Ісус Христос.

16:21 З того часу почав Ісус виявляти ученикам своїм, що мусить ійти в Єрусалим, і багато терпіти од старших, та архиєреїв, та письменників, і бути вбитим, і встати третього дня.

16:22 І взявши Його Петр, почав докоряти Йому, кажучи: Пожаль ся себе, Господи; нехай се не станеть ся Тобі.

16:23 Він же обернувсь і рече до Петра: Геть від мене, сатано! ти блазниш мене, бо не гадаєш про Боже, а про чоловіче.

16:24 Рече тоді Ісус ученикам своїм: Коли хто хоче йти слїдом за мною, нехай відречеть ся себе самого, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.

16:25 Хто бо хоче спасти душу свою, той погубить її; хто ж погубить душу свою ради мене, знайде її.

16:26 Що бо за користь, чоловікові, хоч би сьвїт увесь здобув, а душу свою занапастив ? або що дасть чоловік у замін за душу свою ?

16:27 Прийде бо Син чоловічий у славі Отця свого з ангелами своїми; й тоді віддасть кожному по дїлам його.

16:28 Істино глаголю вам: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смерти, аж поки побачять Сина чоловічого, грядущого в царстві своїм.

17:1 А через шість день бере Ісус Петра, Якова, та Йоана брата його, й веде їх на гору високу окреме,

17:2 й персобразивсь перед ними: й сяяло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло.

17:3 Коли се явивсь їм Мойсей та Ілия, розмовляючи з Ним.

17:4 Озвав ся ж Петр, і рече до Ісуса: Господи, добре нам тут бути: коли хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, один Мойсейові, а один Ілиї.

17:5 Ще він говорив, аж ось ясна хмара отїнила їх, і ось голос із хмари глаголючий: Се Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте.

17:6 Зачувши се ученнки, припали лицем до землї, й полякались вельми.

17:7 І прийшовши Ісус, торкнув їх, і рече: Устаньте й не лякайтесь.

17:8 Вони ж, знявши очі свої, не бачили нїкого, тільки одного Ісуса.

17:9 І, як сходили вони з гори, нака. зав їм Ісус, глаголючи: Не кажіть нікому про сю із'яву, аж поки Син чоловічий устане з мертвих.

17:10 І питали в Него ученики Його кажучи: Що ж се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти попереду?

17:11 Ісус же, озвавшись, рече їм: Ілия прийде попереду, і налагодить усе.

17:12 Я ж глаголю вам: Що Ілия вже прийшов, та й не познали його, а зробили на йому, що схотіли. Так і Син чоловічий терпіти ме від них.

17:13 Тоді зрозуміли ученики, що глаголав їм про Иоана Хрестителя.

17:14 І, як прийшли вони до народу, приступив до Него чоловік, припавши Йому до ніг і говорячи:

17:15 Господи, помилуй мого сина; він бо місячник, і тяжко мучить ся: почасту бо падає в огонь, і почасту в воду.

17:16 І привів я його до учеників Твоїх, та й не змогли вони сцїлити його.

17:17 Озвав ся ж Ісус і рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами? доки терпіти му вас? Приведіть менї його сюди.

17:18 І погрозив йому Ісус і вийшов з него диявол, і одужав хлопець з того часу.

17:19 Приступивши тодї ученики до Ісуса, сказали на самоті: Чом не змогли ми вигнати його?

17:20 Ісус же рече їм: Через невіру вашу, істино бо глаголю вам: Коли б ви мали віри з зерно горчицї, то сказали б оцій горі: Перейди звідсіля туди; то й перейде; й нїчого не буде неможливого вам.

17:21 Се ж кодло не виходить, як тільки молитвою та постом.

17:22 Як же пробували вони в Галилеї, рече до них Ісус: Син чоловічий буде виданий у руки людям;

17:23 і вбють Його, а третього дня Він устане. І засудили вони вельми.

17:24 Як же прийшли в Капернаум, приступили ті, що данину збирали, до Петра, й казали: Чи не дасть ваш учитель данини?

17:25 Каже: Так. І як увійшов у господу, попередив його Ісус, глаголючи: Що ти думаєш, Симоне? з кого! земні царі збирають данину? з своїх синів, чи з чужих?

17:26 Каже до Него Петр: Із чужих. Рече йому Ісус: То сини вільні.

17:27 Тільки ж, щоб не блазнити нам Їх, ійди до моря, та закинь удку, й першу рибу, що піймаєть ся, візьми й роззявивши їй рот, знайдеш статира; взявши його, дай їм за мене й за себе.

18:1 Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному?

18:2 І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них,

18:3 і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як діти, то не ввійдете в царство небесне.

18:4 Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному.

18:5 І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає.

18:6 Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибині морській.

18:7 Горе сьвітові від поблазней! треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить!

18:8 Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в житте кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний.

18:9 І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оці, бути вкинутим ув огняне пекло.

18:10 Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного.

18:11 Син бо чоловічий прийшов спасати загублене.

18:12 Як вам здаєть ся? коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пі йде в гори, й не шукати ме заблудної?

18:13 І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, ніж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили.

18:14 Так нема волї перед Отцем вашим, що на небі, щоб загинув один із сих малих.

18:15 Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого;

18:16 коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово.

18:17 Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник.

18:18 Істино глаголю вам: Що звяжете на землї, буде звязане на небі; а що розвяжете на землї, буде розвязане на небі.

18:19 Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі.

18:20 Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них.

18:21 Приступивши тоді Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз?

18:22 Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи.

18:23 Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотїв узяти перелїк од слуг своїх.

18:24 Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів.

18:25 Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дітей, і все що мав, та й віддати.

18:26 Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам.

18:27 Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг.

18:28 Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен.

18:29 Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі.

18:30 Він же не схотїв, а, відійшовши; укинув його в темницю, поки віддасть довг.

18:31 Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось.

18:32 Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав еси мене;

18:33 чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе. помилував?

18:34 І, розгнівившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому.

18:35 Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх.

19:1 І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом.

19:2 І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там.

19:3 приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із, жінкою своєю за всяку вину?

19:4 Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у починї, - чоловіком і жінкою втворив їх?

19:5 І рече: Тому чоловік покине батька й матїр та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть у двох тїло одно;

19:6 так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучуе.

19:7 Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею?

19:8 Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у починї ж не було так.

19:9 Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю - хиба за перелюб - та оженить ся з иншою, робить перелюб ; і хто з розвідкою оженить ся робить перелюб.

19:10 Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись.

19:11 Він же рече їм: Не всї зміщають слово се, а кому дано.

19:12 Єсть бо скопцї, що з утроби матерної родились так; і в скопцї, що скопились од людей; і в скопцї, що скопили себе задля царства небесного. Хто може змістити, нехай містить.

19:13 Тодї поприводили до Него дїток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм.

19:14 Ісус же рече: Пустїть дїток, не з'упиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне.

19:15 І, положивши руки на них, пійшов звідтіля.

19:16 І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життв вічне?

19:17 Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один. Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї.

19:18 Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь. Не сьвідкуй криво;

19:19 Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого..

19:20 Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає менї?

19:21 Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною.

19:22 Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі.

19:23 Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне.

19:24 Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти.

19:25 Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся?

19:26 Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе.

19:27 Озвавсь тодї Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшди сдїдом за Тобою; що ж буде нам?

19:28 Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.

19:29 І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне.

19:30 Тільки ж многі перві будуть останнї, а останні - перві.

20:1 Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій.

20:2 І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій.

20:3 І, вийшовши коло третьої години, побачив внших, що стояли на торгу без дїла,

20:4 і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам, Вони й пійшли.

20:5 Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само.

20:6 Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла?

20:7 Кажуть вони йому: Бо ніхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите.

20:8 Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих.

20:9 І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию.

20:10 Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию.

20:11 І взявши вони, нарекали на господаря,

20:12 говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку.

20:13 Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривжду тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною?

20:14 Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі.

20:15 Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий?

20:16 Так будуть останнї перві, а перві останнї; багато бо званих, мало ж вибраних.

20:17 І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них:

20:18 Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть;

20:19 і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне.

20:20 Тодї приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него.

20:21 Він же рече до неї: Чого хочеш ? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оці два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму.

20:22 Озвав ся ж Ісус і рече; Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннем, яким я хрещусь? Кажуть йому: Зможемо.

20:23 І рече до них: Ви то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хреститиметесь; тільки ж, щоб вам сидіти по правиці в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого.

20:24 І почувши десять, ремствували із двох братів.

20:25 Ісус же, покликавши їх, рече: ви знаєте, що в поган князї панують над ними, й великі управляють ними.

20:26 Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою;

20:27 і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом,

20:28 як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.

20:29 І як виходили вони з Єрихона, йшло слїдом за Ним багато народу

20:30 І ось двоє слїпих, що сидїли над шляхом, почувши, що Ісус переходить, кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.

20:31 Народ же сваривсь на них, щоб мовчали; а вони ще більш кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.

20:32 І, зупинившись Ісус, покликав їх, і рече: Що хочете, щоб зробив вам?

20:33 Кажуть йому: Господи, щоб очі наші відкрились.

20:34 Вмилосердив ся ж Ісус, і доторкнувсь очей їх, і зараз прозріли очі їх, і пійшли вони слїдом за Ним.

21:1 А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників,

21:2 глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведіть менї.

21:3 І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх.

21:4 Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи:

21:5 Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.

21:6 Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус,

21:7 і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї.

21:8 Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.

21:9 Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна синуyyy

21:9 Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.

21:10 А як увійшов Він у Єрусалим здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий?

21:11 Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.

21:12 І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби;

21:13 і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.

21:14 І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх.

21:15 Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,

21:16 і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?

21:17 І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там.

21:18 Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв.

21:19 І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нічого не знайшов на ній, тільки саме листе, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця.

21:20 І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця!

21:21 Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнилпсь, ви б не тільки се смоківниці зробили, а коли б і сій горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся;

21:22 і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.

21:23 А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю вдасть?

21:24 Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.

21:25 Хрещенне Иоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: 3 неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому?

21:26 коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка.

21:27 І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.

21:28 Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогодні роби в винограднику моїм.

21:29 Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов.

21:30 І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов.

21:31 Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже,

21:32 Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.

21:33 Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й від'їхав.

21:34 Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.

21:35 І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.

21:36 Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.

21:37 На останок же післав до них сива свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.

21:38 Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходімо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.

21:39 І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.

21:40 Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?

21:41 Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.

21:42 Рече до них Ісус: Хиба ніколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою утла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших ?

21:43 Тим я глаголю вам: Що відніметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.

21:44 І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж вїн упаде, роздавить того.

21:45 І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить.

21:46 І, шукаючи вхопити Його, спасували ся народу; бо мав Його за пророка.

22:1 І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:

22:2 Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;

22:3 і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.

22:4 Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідіть на весїллє.

22:5 Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;

22:6 а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.

22:7 Цар же, почувши, прогнівив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.

22:8 Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.

22:9 Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.

22:10 І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.

22:11 Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїлню одежу;

22:12 і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїлньої одежі? Він же мовчав,

22:13 Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.

22:14 Багато бо званих, мало ж вибраних.

22:15 Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.

22:16 І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий вси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.

22:17 Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?

22:18 Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокутуєте, лицеміри?

22:19 Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.

22:20 І рече до них: Чиє обличче се й надпись?

22:21 Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.

22:22 І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.

22:23 Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,

22:24 говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїнне братові своєму.

22:25 Було ж у нас сім братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши васїння, покинув жінку свою братові своєму;

22:26 так само й другий брат, і третїй аж до семого.

22:27 Опісля ж усїх умерла й жінка.

22:28 Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.

22:29 Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання анї сили Божої.

22:30 Бо в воскресенню не женять ся нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.

22:31 Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:

22:32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.

22:33 І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.

22:34 Фарисеї ж, почувши, що Вів примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.

22:35 І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:

22:36 Учителю, котора заповідь велика в законі?

22:37 Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.

22:38 Се перва й велика заповідь.

22:39 Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.

22:40 На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.

22:41 Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,

22:42 глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.

22:43 Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:

22:44 Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?

22:45 Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?

22:46 І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його ніколи.

23:1 Рече тодї Ісус до народу, та до учеників своїх:

23:2 глаголючи: На Мойсейових сїдалищах посїдали письменники та Фарисеї.

23:3 Тим усе, що скажуть вам держати, держіть і робіть; по ділам же їх не робіть: говорять бо, й не роблять.

23:4 Вяжуть бо тяжкі оберемки, що важко носити, й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть двигнути їх.

23:5 Усї ж дїла свої роблять, щоб бачили їх люде: ширять Филактериї свої, й побільшують поли в одежі своїй,

23:6 і люблять перші місця на бенкетах, і перші сідання по школах,

23:7 і витання на торгах, і щоб звали їх люде: Учителю, учителю.

23:8 Ви ж не зовіть ся учителями, один бо ваш учитель - Христос; усї ж ви брати.

23:9 І отця не звіть собі на землї, один бо Отець у вас, що на небі.

23:10 І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник - Христос.

23:11 Більший же між вами нехай буде вам слугою.

23:12 Хто ж нести меть ся вгору, принизить ся, а хто принизить ся, пійде вгору.

23:13 Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людми; ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти.

23:14 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що жерете доми вдовиць, й задля виду довго молитесь; тим ще тяжчий приймете осуд.

23:15 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що проходите море й землю, щоб зробити одного нововірця, і коли станеть ся, робите його сином пекла, удвоє гіршим вас.

23:16 Горе вам, проводирі слїпі, що кажете: Хто клясти меть ся церквою, нїчого; хто ж покленеть ся золотом Церковним, винуватий!

23:17 Дурні й слїпі: що бо більше: золото, чи церква, що осьвячує золото?

23:18 І: Хто клясти меть ся жертівнею, нічого, хто ж покленеть ся даром, що на нїм, винуватий.

23:19 Дурні й слїпі: що бо більше: дар, їй жертівня, що осьвячує дар?

23:20 Оце ж, хто клснеть ся жертівнею, кленсть ся нею і всїм, що зверху неї.

23:21 І хто кленеть ся церквою, кленеть ся нею й тим, що живе в нїй.

23:22 І хто кленеть ся небом, кленеть ся престолом Божим і тим, хто сидить на нїм.

23:23 Горе вам, письменппки та Фарисеї, лицеміри! що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важнїще в законї: суд, і милость, і віру. Се повинні були робити, да й того не залишати.

23:24 Проводпрі слїпі, що відціджуєте комара, верблюда ж глитаєте.

23:25 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди.

23:26 Фарисею слїпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий.

23:27 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в середині ж повні кісток мертвих і всякої нечисти.

23:28 Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в серединї ж повні лицемірства та беззаконня.

23:29 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що будуєте гроби пророків та украшаєте памятники праведників,

23:30 і мовляєте: Коли б ми були за часів батьків наших, не були б спільниками їх у крові пророків.

23:31 Сим же сьвідкуєте самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків.

23:32 І ви доповнюйте міру батьків ваших.

23:33 Змії, кодло гадюче, як утїчете від суду пекельного?

23:34 Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрцїв, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город:

23:35 щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землї від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею.

23:36 Істино глаголю вам: Все те прийде на кодло се.

23:37 Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! скільки раз хотів я зібрати дітей твоїх, як курка збирав курчат своїх під крила, й не схотїли!

23:38 Оце ж оставляєть ся вам дом ваш пустий.

23:39 Глаголю бо вам: Не побачите мене від нинї, аж поки скажете: Благословенyyy

23:39 в імя Господнє!

24:1 І, вийшовши Ісус, пійшов із церкви; і приступилиученикиЙого, показати Йому будівлю церковну.

24:2 Ісус же рече їм: Чи бачите се все? Істино глаголю вам: Не зостанеть ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.

24:3 Як же сидїв на горі Оливній, поприходили до Него ученики самотою, кажучи: Скажи нам, коли се буде? й який знак Твого приходу й кінця сьвіту?

24:4 І озвавшись Ісус, рече їм: Гледїть, щоб хто не звів вас.

24:5 Багато бо приходити ме в імя моє, кажучи: Я Христос; і зведуть многих.

24:6 Чути мете ж про войни й чутки воєнні; гледїть же, не трівожтесь; мусить бо все статись, та се ще не конець.

24:7 Бо встане нарід на нарід і царство на царство, й буде голоднеча, й помір, і трус по місцях.

24:8 Все ж се почин горя.

24:9 Тоді видавати муть вас на муки, й вбивати муть вас; і зненавидять вас усі народи задля імя мого.

24:10 І тоді поблазнять ся многі, й видавати муть одно одного, й ненавидіти муть одно одного.

24:11 І багато лжепророків устане, й введуть многих.

24:12 І задля намноженого беззаконня, прохолоне любов многих.

24:13 Хто ж видержить до останку, той спасеть ся.

24:14 І проповідувати меть ся євангелия царства по всїй вселеннїй на сьвідкуваннє всім народам; і тоді прийде конець.

24:15 Оце ж, як побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк стоячу на місці сьвятому (хто читав нехай розуміє),

24:16 тодї, хто в Юдеї, нехай втікає на гори;

24:17 хто на криші, нехай не влазить узяти що з хати своєї;

24:18 і хто в полі, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.

24:19 Горе ж важким і годуючим під той час!

24:20 Молїть ся ж, щоб не довелось вам утікати зимою, анї в суботу:

24:21 буде бо тодї мука велика, якої не було від настання сьвіту до сього часу, й не буде.

24:22 І коли б тих днїв не вкорочено, то жодне б тіло не спасло ся; тільки ж задля вибраних укорочені будуть дні таї.

24:23 Тодї, коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або онде; не йміть віри.

24:24 Устануть бо лжехрйсти й лжепророки, й давати муть ознаки великі й дива, щоб, коди можна, звести й вибраних.

24:25 Оце ж наперед сказав я вам.

24:26 Коли ж скажуть вам: Ось він у пустині; не виходьте; Ось він у коморах; не діймайте віри.

24:27 Бо, як блискавка виходить зі сходу та сяє аж до заходу, так буде й прихід Сина чоловічого.

24:28 Де бо є труп, там збирати муть ся вірли.

24:29 І зараз після горя днів тих сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого, й зорі попадають із неба, й сили небесні захитають ся.

24:30 І тодї явить ся ознака Сина чоловічого на небі; й тоді заголосять усї роди землі, і побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах небесних із силою й славою великою.

24:31 І пішле він ангели свої з голосним гуком трубним, і позбирають вони вибраних його від чотирох вітрів, од кінців неба до кінців його.

24:32 Від смоківниці ж навчіть ся приповісти: Коли вже віттє її стане мягке й пустить листе, знайте, що близько літо.

24:33 Так само й ви: як оце все побачите, відайте, що близько під дверима.

24:34 Істино глаголю вам: Не перейде рід сей, як усе теє станеть ся.

24:35 Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.

24:36 Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, тільки сам Отець мій.

24:37 Як же днї Ноеві, так буде й прихід Сина чоловічого.

24:38 Бо, як буди за днїв перед потопом, що їли, й пили, женились, і віддавались, аж до дня, коли увійшов Ной у ковчег,

24:39 та й не знали, аж прийшла повідь і позносила всіх; так буде й прихід Сина чоловічого.

24:40 Тоді буде двоє в полі; один візьметь ся, а один зоставить ся.

24:41 Дві молоти муть на жорнах; одна візьметь ся, а одна зоставить ся.

24:42 Ото ж пильнуйте, бо не знаєте, которої години Господь ваш прийде.

24:43 Се ж відайте, що коли б господар знав, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би, та й не попустив би підкопати хати своєї.

24:44 Тим же й ви будьте готові; бо тієї години, як і не думаєте, Син чоловічий прийде.

24:45 Який єсть вірний слуга й розумний, що поставив пан його над челяддю своєю, щоб роздавав їй харч у пору?

24:46 Щасливий той слуга, котрого, прийшовши пан його, застане, що робить так.

24:47 Істино глаголю вам: Що поставить його над усім добром своїм.

24:48 А которий лукавий слуга казати ме в серці своїм: Забарить ся мій пан прийти,

24:49 та й зачне бити своїх товаришів, та їсти й пити з пяницями;

24:50 то прийде пан того слуги дня, якого не сподїваєть ся, і години, якої не відав,

24:51 та й відлучить його, й долю його з лицемірами положить; там буде плач і скреготаннє зубів.

25:1 Тоді уподобить ся царство небесне десяти дівчатам, що, взявши каганці свої, вийшли назустріч женихові.

25:2 Пять же були з них розумні, а пять необачні.

25:3 Котрі необачні, взявши каганці свої, не взяли з собою олїї.

25:4 Розумні ж узяли олії в пляшечки свої з каганцями своїми.

25:5 Як же жених барив ся, задрімали всі, та й поснули.

25:6 О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!

25:7 Тоді повставали всі дівчата тиї, та й украсили каганці свої.

25:8 Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олії вашої, бо каганці наші гаснуть.

25:9 Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдіть лучче до тих, що продають, та. й купіть собі.

25:10 Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїлле; і зачинено двері.

25:11 Опісля ж приходять і другі дівчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.

25:12 Він же, озвавшись, рече: Істино глалолю вам: Не знаю вас.

25:13 Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коди Син чоловічий прийде.

25:14 Бо, як чоловік, від'їжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,

25:15 і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназі, та й відїхав зараз.

25:16 Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.

25:17 Так само й той, що два, придбав і він других два.

25:18 Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.

25:19 По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелік із них.

25:20 І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи; Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.

25:21 Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.

25:22 Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав еси; ось других два таланти придбав я ними.

25:23 Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був еси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.

25:24 Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;

25:25 і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.

25:26 Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:

25:27 так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.

25:28 Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.

25:29 Кожному бо маючому всюдидасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.

25:30 І викиньте слугу нікчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.

25:31 Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;

25:32 і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;

25:33 і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.

25:34 Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдіть, благословенні Отця мого, осягніть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.

25:35 Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;

25:36 нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темниці, і прийшли до мене.

25:37 Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або і жадного, та й напоїли?

25:38 Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли?

25:39 Коли ж бачили тебе недужим або в темницї, та й прийшли до тебе?

25:40 І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам; Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.

25:41 Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:

25:42 бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;

25:43 був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.

25:44 Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?

25:45 Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.

25:46 І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.

26:1 І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до ученикїв своїх:

26:2 Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.

26:3 Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,

26:4 і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.

26:5 Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.

26:6 Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,

26:7 приступила да Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.

26:8 Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?

26:9 Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.

26:10 Зрозумівши ж Ісус, рече до них: що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.

26:11 Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.

26:12 Зливши бо вона миро се на тїло моє на погребеннє моє зробила.

26:13 Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.

26:14 Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиереїв,

26:15 каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.

26:16 І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.

26:17 У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?

26:18 Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.

26:19 І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.

26:20 Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.

26:21 І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.

26:22 І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?

26:23 Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.

26:24 Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.

26:25 Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.

26:26 Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.

26:27 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;

26:28 се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаеть ся на оставленнє гріхів.

26:29 Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.

26:30 І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

26:31 Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитись мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся. вівцї стада.

26:32 По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.

26:33 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.

26:34 Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.

26:35 Каже йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всі ученики казали.

26:36 Тодї приходить з ними Ісус на врочище (місце) Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.

26:37 І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.

26:38 Тодї рече до них: Тяжко сумна, душа моя аж до смертї. Підождіть. тут, і не спїте зо мною.

26:39 І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи : Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.

26:40 І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?

26:41 Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.

26:42 Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.

26:43 І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.

26:44 І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.

26:45 Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.

26:46 Уставайте, ходімо: ось наближуєть ся зрадник мій.

26:47 Ще він говорив, коли се Юда, один з дванаицяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручем, од архиєреїв та старших людських.

26:48 Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.

26:49 І, зараз приступивши до Ісуса, каже; Радуй ся, учителю; та й поцілував Його.

26:50 Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.

26:51 І ось один з тих, що з Ісусом, простягти руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.

26:52 Тоді рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всі бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.

26:53 Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би мені більш дванайцяти легионів ангелів?

26:54 Як же тоді справдились би писаня, що так мусить статись ?

26:55 Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидів я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.

26:56 Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всі ученики, покинувши.Його, повтікали.

26:57 Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиерея, де письменники та старші зібрались.

26:58 Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.

26:59 Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити.

26:60 І не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісляж, приступивши два лжесьвідки

26:61 говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три дні збудувати її.

26:62 І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї про. ти Тебе сьвідкують?

26:63 Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?

26:64 Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.

26:65 Тоді архиєрей роздер одежу свого, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам, іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;

26:66 як вам здаеть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.

26:67 Тоді плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,

26:68 кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?

26:69 Петр же знадвору сидів у дворі, І приступила до него одна дівчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.

26:70 Він же відрік ся перед усіма, кажучи : Не знаю, що говориш.

26:71 Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.

26:72 І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.

26:73 Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справді й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.

26:74 Тодї почав він проклинатись та, клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.

26:75 І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше ніж півень запіе, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.

27:1 Як же настав ранок, зробили раду всі архиєреї й старші людські

27:2 і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.

27:3 Тоді, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшині,

27:4 кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що дам до того? ти побачиш.

27:5 І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.

27:6 Архиереї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се ціна крові.

27:7 Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.

27:8 Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.

27:9 Тоді справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, ціну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,

27:10 і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.

27:11 Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.

27:12 А, як винуватили Його архиереї та старші, не відказував нічого.

27:13 Тоді каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?

27:14 І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.

27:15 На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотіли.

27:16 Мали ж тоді знаного вязника, на прізвище Вараву.

27:17 Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?

27:18 Знав бо, що через зависть видали Його.

27:19 Як же сидів він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через него.

27:20 Архиереї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.

27:21 Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.

27:22 Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на призвіще Христом ? Кажуть йому всі: Нехай буде рознятий.

27:23 Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде рознятий.

27:24 Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.

27:25 І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на діти наші.

27:26 Тоді відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.

27:27 Тоді воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.

27:28 І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;

27:29 і, сплівши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на коліна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!

27:30 І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.

27:31 І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпятє.

27:32 Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,

27:33 І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,

27:34 дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотів пити.

27:35 Розпявши ж Його, поділили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Поділили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.

27:36 І, посідавши, стерегли Його там;

27:37 і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.

27:38 Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.

27:39 Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,

27:40 і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.

27:41 Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:

27:42 Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;

27:43 Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його, казав бо: Я Син Божий.

27:44 Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.

27:45 Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.

27:46 Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій. Боже мій, чом мене покинув єси?

27:47 Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.

27:48 І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.

27:49 Останні ж казали: Нехай: побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.

27:50 Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.

27:51 І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;

27:52 і гроби порозкривались; і многі тіла сьвятих усопших повставали,

27:53 і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.

27:54 Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей.

27:55 Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.

27:56 Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.

27:57 Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.

27:58 Сей, приступивши до Пилата просив тіла Ісусового. Тоді Пилат і звелїв оддати тіло.

27:59 І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,

27:60 положив його у новім своїм гробі, що висік у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу одійшов.

27:61 Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.

27:62 Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,

27:63 кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.

27:64 Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.

27:65 Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.

27:66 Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.

28:1 Після ж вечора субітнього, як почало свитати в одну із субіт, прийшла Мария Магдалина та друга Мария подивитись на гріб.

28:2 І ось трус великий став ся, ангел бо Господень, зійшовши з неба, прийшов, відкотив камінь від дверей, і сів на нїм.

28:3 Був же вид його як блискавиця, й одежа його біла як снїг.

28:4 Од страху ж його затрусились ті, що стерегли його, й стали наче мертві.

28:5 Озвав ся ж ангел і рече до жінок: Не лякайтесь, знаю бо, що Ісуса рознятого шукаєте.

28:6 Нема Його тут; устав бо, як казав: Ідїть подивить ся на місце, де лежав Господь.

28:7 І хутко вертайтесь і скажіть ученикам Його, що встав із мертвих, і ось попередить вас у Галилею; там Його побачите: Ось я вам сказав.

28:8 І, вийшовши хутко від гробу із страхом і великою радостю, побігли сповістити учеників Його.

28:9 Як же йшли вони сповіщати учеників Його, аж ось Ісус зустрів їх, глагодючи: Радуйте ся: Вони ж, приступивши, обняли ноги Його, й поклонились Йому.

28:10 Тоді рече до них Ісус: Не лякайтесь; ійдїть сповістїть братів моїх, щоб ійшли в Галилею; і там мене побачять.

28:11 Як же йшли вони, аж ось деякі з сторожі, прийшовши в город, сповістили архиєреїв про все, що сталось.

28:12 І, зібравшись вони з старшими й зробивши раду, дали доволі срібняків воїнам,

28:13 говорячи: Кажіть, що ученики Його в ночі прийшовши вкрали Його, як ми спали.

28:14 І як дочуєть ся про се ігемон, ми вговоримо його, й вас безпечними зробимо.

28:15 Вони ж, узявши срібняки, зробили, як їх навчено; й рознеслось слово се у Жидів аж до сього дня,

28:16 Одинайцять же учеників пійшли в Гадилею, на гору, куди повелів їм Ісус.

28:17 І, побачивши Його, поклонились Йому; инші ж сумнились.

28:18 І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи: Дана мені всяка власть на небі й на землі.

28:19 Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа,

28:20 навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам; і ось я з вами по всі дні, до кінця сьвіта. Амінь.